У залі панувала тиша, у якій кожне слово мало вагу. Присутні слухали історії, народжені на фронті — болючі, відверті, сповнені мужності та віри. Кожен виступ відкривав внутрішній світ автора — про втрати й надію, страх і силу, що допомагає йти далі.

Серед учасників були Олексій Лужковий (старший бойовий медик), Андрій Діяк (поет, військовослужбовець, засновник ГО «Простір свободи»), Олександр Лисак (старший лейтенант, поет), Олена Мокренчук («Ластівка», майор ЗСУ, письменниця, журналістка), Олександр Кучеренко, Олег Бондар, Сергій Мартинюк та Олександр Букатюк.

На події також була присутня Катерина Колтунова, заступниця начальника Кіровоградської ОВА, яка долучилася до розмови й підтримала авторів. Її участь підкреслила важливість діалогу між тими, хто творить літературу на війні, і тими, хто її читає та осмислює.

Емоції в залі змінювалися від тиші до оплесків. Для когось це була нагода почути, для когось — можливість відчути, розділити і зрозуміти. Люди виходили замисленими або полегшеними — з усвідомленням, що навіть найболючіші речі можна прожити через слово і творчість.

Організатори розповіли, що такі події мають особливе значення під час війни. Література для військових — це спосіб не втратити себе, для слухачів — побачити за новинами живих людей, а для майбутніх поколінь — зберегти правду без прикрас.