Із перших хвилин у холі панувала святкова атмосфера. Випускники востаннє репетирували вальс, дівчата сяяли у вечірніх сукнях, хлопці — урочисті, трохи схвильовані. У програмі вечора слова вдячності, гумор, пісні, спогади та несподівані відеозвернення.

Особливу роль у святі відіграли класні керівники — Анна Савченко та Валентина Наход, яких згадували як «супергероїв у кабінеті» та «штурманів життя». Учнів вітали поіменно, однак замість прізвищ звучали риси характеру, а на екрані з’являлися фото зі шкільного дитинства.

У промові випускників лунали дорослі й важливі слова: про цінність миру, свободи та пам’ять про тих, хто не повернувся з війни. Хвилина мовчання об’єднала залу у спільній вдячності.

Після виконання Гімну України класи представили свої вальси — 11-Б, а за ним — 11-А, який став переможцем фестивалю «Юність має майбутнє». Випускники отримали відзнаки за досягнення у мистецтві, спорті, літературі, астрономії.

Зворушливими моментами стали звернення перших учителів, відеопривітання однокласників, які перебувають за кордоном, виступи батьків та їх гумористичного «відео посібника» про доросле життя. Особливу увагу викликали слова воїна ЗСУ Сергія Дульського, а також несподівана поява на святі ще одного батька-військовослужбовця з 57-ї бригади.

Під час подяки батькам випускники вручили їм червоні троянди, перетворивши залу на квітуче поле емоцій. Завершила вечір директорка Анна Ніжнікова, закликавши випускників пам’ятати школу, цінувати мир і вірити в себе.

Так завершився випускний 2025-го — день прощання, вдячності, натхнення та надії. День, коли серце співає свій останній шкільний вальс.