О 9:00 траурний кортеж зупинився біля площі Героїв Майдану. Пролунала хвилина мовчання — у тиші, що, здавалося, промовляла голосніше за будь-які слова. Понад 300 людей, побратими, рідні, небайдужі містяни, зібралися, тримаючи в руках українські прапори, вшановуючи пам’ять героя, який загинув 26 травня під час бою поблизу Старого Салтова на Харківщині. Йому було 30 років.

Сергій був не лише офіцером — він був людиною слова. Під псевдонімом Олег Мрієнко він писав глибокі тексти, ділився особистими роздумами, вів авторські рубрики. Його творчість надихала — так само, як і його служба.

У квітні, ніби передчуваючи трагедію, він залишив вірш, який сьогодні звучить як послання з вічності:



Поховали Сергія Мигалатія на Алеї Слави Далекосхідного кладовища. Десятки автомобілів супроводжували кортеж, багато з них були прикрашені прапорами з його портретом. Люди підтримували одне одного, трималися разом — у спільній скорботі та шані.

Найбільшої підтримки нині потребує його дружина Вікторія. Благодійна допомога приймається на картку: 4149 4999 9277 7068.

Сергій залишив по собі не лише спогади, а й приклад — як жити з гідністю, боротися з любов’ю до Батьківщини і не зраджувати себе.

Вічна пам’ять. Вічна слава.