У Світловодську вшанували воїнів-інтернаціоналістів
- 16 лютого 2025, 09:41
Сьогодні, 15 лютого, у Світловодську відбувся мітинг з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав, приурочений до 36-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану.
Захід розпочався з пам'ятної ходи від центральної площі міста до пам’ятного знаку воїнам-інтернаціоналістам на розі вулиць Бойка та Павлова. Біля меморіалу зібралися воїни-інтернаціоналісти, представники міської влади, громадськість.
Українці брали участь у збройних конфліктах у 16 країнах на 4 континентах. Лише у війні в Афганістані, яка тривала з 1979 по 1989 рік, виконували військовий обов’язок 160 тисяч українців, понад 3 тисячі з них не повернулися додому. Сотні залишилися скаліченими, отримавши фізичні та психологічні травми, які назавжди змінили їхнє життя.
Серед тих, хто загинув у цій війні, були й наші земляки — Сергій Даниленко, Віктор Клюс, Сергій Коршенко, Сергій Ложченко, Микола Пронь, Валерій Холодов та Володимир Чечель.
Проте трагедія війни не закінчилася для них у далекому Афганістані. Сергій Бондарєв, воїн-інтернаціоналіст, який пройшов бойові дії в Афганістані, у 2024 році знову взяв до рук зброю, щоб боронити Україну. Він загинув, захищаючи Батьківщину від російського вторгнення.
Присутні схилили голови у хвилині мовчання, вшановуючи пам’ять загиблих, після чого відбулося покладання квітів. Воїни-інтернаціоналісти затримувалися біля пам’ятного знаку. У цю мить кожен з них згадував своїх побратимів, пережиті бої у гарячих точках.
Багато ветеранів і сьогодні продовжують боротьбу, тепер — за свободу та незалежність України у російсько-українській війні. Світловодський міський голова Андрій Маліцький наголосив на тому, що воїни-інтернаціоналісти ще у 2014 року стали на захист Батьківщини.
Після цього відбулося нагородження ветеранів-афганців за їхню активну громадську діяльність, військово-патріотичне виховання молоді та волонтерство. Подяки отримали: Володимир Маліцький, Михайло Півень, Віктор Тушко, Володимир Бондаренко, Сергій Бутко, Анатолій Коваленко, Олександр Милашенко, Анатолій Плітко, Віктор Романець та Сергій Забродній.
З промовою до присутніх звернувся Михайло Півень — воїн-інтернаціоналіст, учасник АТО, захисник України, який 10 років боронив державу.
Він також наголосив, що воїни-інтернаціоналісти першими стали на захист України ще у 2014 році, а в 2022-му знову взяли до рук зброю.
Пам'ять про воїнів-інтернаціоналістів — це не лише спогади, а й конкретні справи. Символом такої пам’яті у Світловодську став пам’ятний знак воїнам-інтернаціоналістам. Тривалий час на цьому місці розміщувалася лише кам’яна брила з пам’ятною табличкою: «Пам’ятний знак воїнам інтернаціоналістам усіх локальних конфліктів».
Але на мітингу 15 лютого 2014 року, який також відбувся на цьому місці, учасник бойових дій Сергій Калініченко вийшов до мікрофона і поставив запитання, на яке тоді так і не отримав відповіді:
Як з’ясувалося, ще у 90-х роках самі афганці збирали кошти на встановлення відповідного пам’ятника, проте ці гроші зникли. Афганці не змирилися і вирішили створити меморіал власними силами. У 2014 році вони ініціювали встановлення 12-тонної бойової машини БТР-80, яка була задіяна у боях в Афганістані.
Бронетранспортер привезли до Світловодська ще у 1989 році з міста Термез. БТР-80 використовували під час військового параду у 1990 році, а вже у травні 2014 року його встановили поруч із пам’ятним каменем, перетворивши на символ пам’яті загиблих побратимів.
Воїни-інтернаціоналісти не лише пам’ятають свою історію, а й самі творять її. Їхній приклад показує, що справжня пам’ять — це дії, які перетворюють слова на реальні вчинки.
"Ми маємо пам’ятати кожного, хто, виконуючи присягу, воював у чужих країнах. Війни забирають життя, залишають рани, але вони також загартовують націю. Для України ця сторінка історії має особливе значення, адже тисячі наших земляків брали участь у тих конфліктах, і багато хто не повернувся додому", — наголосила ведуча мітингу, культорганізаторка Світловодського міського Палацу культури Олена Куциба.
Олена Куциба
Українці брали участь у збройних конфліктах у 16 країнах на 4 континентах. Лише у війні в Афганістані, яка тривала з 1979 по 1989 рік, виконували військовий обов’язок 160 тисяч українців, понад 3 тисячі з них не повернулися додому. Сотні залишилися скаліченими, отримавши фізичні та психологічні травми, які назавжди змінили їхнє життя.
Серед тих, хто загинув у цій війні, були й наші земляки — Сергій Даниленко, Віктор Клюс, Сергій Коршенко, Сергій Ложченко, Микола Пронь, Валерій Холодов та Володимир Чечель.
Проте трагедія війни не закінчилася для них у далекому Афганістані. Сергій Бондарєв, воїн-інтернаціоналіст, який пройшов бойові дії в Афганістані, у 2024 році знову взяв до рук зброю, щоб боронити Україну. Він загинув, захищаючи Батьківщину від російського вторгнення.
Присутні схилили голови у хвилині мовчання, вшановуючи пам’ять загиблих, після чого відбулося покладання квітів. Воїни-інтернаціоналісти затримувалися біля пам’ятного знаку. У цю мить кожен з них згадував своїх побратимів, пережиті бої у гарячих точках.
Багато ветеранів і сьогодні продовжують боротьбу, тепер — за свободу та незалежність України у російсько-українській війні. Світловодський міський голова Андрій Маліцький наголосив на тому, що воїни-інтернаціоналісти ще у 2014 року стали на захист Батьківщини.
"Ми маємо пам’ятати ту страшну війну (афганську, — Ред.), винести з неї уроки і йти далі. Сьогодні ми дякуємо воїнам-афганцям, які у складі Збройних сил України боронять нашу державу, виборюють свободу і незалежність, віддають свої життя. Я впевнений, що ми обов’язково досягнемо перемоги завдяки вам, завдяки нашим захисникам і захисницям. Дякую вам! Слава Україні!"
Андрій Маліцький
Після цього відбулося нагородження ветеранів-афганців за їхню активну громадську діяльність, військово-патріотичне виховання молоді та волонтерство. Подяки отримали: Володимир Маліцький, Михайло Півень, Віктор Тушко, Володимир Бондаренко, Сергій Бутко, Анатолій Коваленко, Олександр Милашенко, Анатолій Плітко, Віктор Романець та Сергій Забродній.
З промовою до присутніх звернувся Михайло Півень — воїн-інтернаціоналіст, учасник АТО, захисник України, який 10 років боронив державу.
"Я читав у соціальних мережах, що нас порівнюють з російськими окупантами, мовляв, ми теж воювали в іншій країні. Але є принципова різниця. Ми не були мародерами, не тягли унітази і пральні машини, не укладали контракти на вбивство мирних людей. Ми виконували наказ держави, якій складали присягу. Чесно несли свою службу".
Він також наголосив, що воїни-інтернаціоналісти першими стали на захист України ще у 2014 році, а в 2022-му знову взяли до рук зброю.
"Ми стали наставниками для молодих хлопців, які не знали війни, які не мали бойового досвіду. Ми навчали їх, передавали свої знання, допомагали вижити у бою. Це наш обов’язок перед Україною. Слава Україні! Героям слава! Слава загиблим! Честь їм і слава!"
Михайло Півень
Пам'ять про воїнів-інтернаціоналістів — це не лише спогади, а й конкретні справи. Символом такої пам’яті у Світловодську став пам’ятний знак воїнам-інтернаціоналістам. Тривалий час на цьому місці розміщувалася лише кам’яна брила з пам’ятною табличкою: «Пам’ятний знак воїнам інтернаціоналістам усіх локальних конфліктів».
Але на мітингу 15 лютого 2014 року, який також відбувся на цьому місці, учасник бойових дій Сергій Калініченко вийшов до мікрофона і поставив запитання, на яке тоді так і не отримав відповіді:
"Допоки ця каменюка буде символом наших сердець? Коли буде збудовано пам’ятник загиблим в Афганістані?"
Як з’ясувалося, ще у 90-х роках самі афганці збирали кошти на встановлення відповідного пам’ятника, проте ці гроші зникли. Афганці не змирилися і вирішили створити меморіал власними силами. У 2014 році вони ініціювали встановлення 12-тонної бойової машини БТР-80, яка була задіяна у боях в Афганістані.
Бронетранспортер привезли до Світловодська ще у 1989 році з міста Термез. БТР-80 використовували під час військового параду у 1990 році, а вже у травні 2014 року його встановили поруч із пам’ятним каменем, перетворивши на символ пам’яті загиблих побратимів.
Воїни-інтернаціоналісти не лише пам’ятають свою історію, а й самі творять її. Їхній приклад показує, що справжня пам’ять — це дії, які перетворюють слова на реальні вчинки.
