— Як часто ви стикалися з ситуаціями, коли тварини супроводжували військових під час службових завдань, чи можете поділитися цікавою історією?

— Щодня під час виконання бойових завдань ми стикаємося з безліччю різних тварин, від котів з собаками до лисиць і різних птахів, які нас супроводжують. Один з останніх епізодів наших буднів: ми виїздили на бойове завдання і нас супроводжував орел. Так, орел. Може комусь важко в це повірити, а для нас це добрий знак! Ми знали: орел над нами-все буде добре.

— Дійсно, неймовірно! А чи є у Вас чи ваших друзів особистий досвід спілкування з тваринами під час служби?

— З тваринами ми спілкуємося постійно. Це може бути розмова з собакою, яка вірно оберігає наші позиції вночі і вдень, або кішкою, яка ловить мишей чи гріє краще спальника, або ж навіть з лисицею, яка прийшла випросити смаколика. Тварини для нас дуже важливі. Це наші друзі,частинка нашого дитинства, коли всі хлопці мріяли про свого собаку чи кота,це наше мирне життя, коли кожного біля дверей зустрічав Барсик чи Джек.



— Хочеться ще почути справжні бойові історії, які ілюструють, як тварини допомагають військовим долати труднощі або створюють моменти радості?

— Історій безліч, вони завжди з нами. Один з прикладів, це коли після тяжкої зміни до тебе на спальне місце приходить кіт, муркоче та допомогає забути хоча б на декілька хвилин про втому.

— Владиславе, можете розповісти про випадки, коли тварини виконували функції, що виходять за межі простої дружби, наприклад, допомагали в безпеці чи виявленні небезпеки?

— Випадків таких було чимало: собаки, наприклад, завчасно попереджають про приближення противника. Вони реагують на найменші звуки або запахи. Пригадую, як пес врятував свого господаря: він відчув, що попереду знаходиться міна та не давав господарю навіть зробити декілька кроків вперед. Потім з’ясувалося, що там була замінована велика ділянка. Ми всі були вдячні звичайному Бобіку, надважливому для нас!



— Як Ви думаєте, яким чином можна покращити умови для тварин, що служать разом із військовими?

— При передачі волонтерської допомоги військовим, також варто пам’ятати про наших менших побратимів: покласти корм для тваринок, килимки, повідці.

— Ви, Владиславе, рятували тваринок? Якщо так, то як це було, хто це був, і де вони зараз?

— Я врятував багато тварин, в більшій мірі це були кішки й коти, одна з врятованих зараз живе разом зі мною. Ще врятував собаку та дав їй ім’я на честь квадрокоптера, з яким працював, — Мавік. Спочатку він жив з нами, а потім я його привіз до своєї мами. Свою кішку Омегу, я знайшов в одному з прифронтових селищ та вивіз з -під обстрілів.



— Владиславе, до війни, як ви ставилися до тварин?

— До війни позитивно ставився до тварин, практично перед війною я завів кота на ім’я Раут. Він дуже енергійний та дуже дружелюбний. Мене з дитинства оточувало багато різних тваринок : і коти, собаки та кролики. Найбільше теплих спогадів про мого песика Дружка, про улюблених Максима, Персика, Зефіра, — дуже самовпевнених і хитрючих котів та спокійних, муркотливих кішечок Мурки та Гери.

— О, у вас справжній зоосад! Дивовижна компанія! Як ви розставалися з тваринками, перед тим як йти на фронт?

— Чесно, було дуже важко. Я казав, що повернуся, щоб обов’язково чекали, що все буде добре. Я дуже люблю тваринок та ніколи їх не залишу на полі бою. Коти для нас- це емоційна підтримка, вони створюють атмосферу комфорту.



— Дуже дякую за ваші відповіді. Сьогоднішня розмова зворушила до глибини душі. Ваші слова ще раз довели, наскільки важливі тварини для військових, як вони з домашніх улюбленців перетворюються на справжніх побратимів та захисників, підтримують у найскладніші моменти життя на війні. Дякуємо за цікаву розповідь і щиро бажаємо, щоб якомога скоріше під мирним небом Ви і всі наші захисники повернулися живими до своїх улюбленців або з новими друзями в рідні домівки.