У своїх промовах учасники говорили про катування і тортури, які переживають полонені, про невідомість, яка приносить нестерпний біль родинам зниклих безвісти, а також про байдужість, яка може стати другим вироком для цих героїв. Головний заклик учасників мітингу — не мовчати.

Організаторка мітингу, дружина зниклого безвісти захисника України Олександра Григоренка, Рита Григоренко звернулася до присутніх:





Рита нагадала, що війна торкнулася кожного українця, і ця боротьба за виживання нашого народу не залишає місця байдужості. Військові захищають країну зброєю та стійкістю, а цивільні мають підтримувати оборону та зберігати єдність. Важливо пам’ятати, якою ціною здобувається перемога: хтось жертвує своїм життям, когось катують у полоні, інші отримують тяжкі фізичні та моральні травми.



Вона наголосила, що статус "безвісти зниклий" є надзвичайно болючим для родин, адже вони не знають, де їхній герой і що з ним сталося. Єдина їхня надія — що він живий. Кожна зникла людина — це чиєсь рідне серце. Вона закликає не залишатися осторонь і допомагати повернути надію тим, хто шукає своїх близьких. Разом можна зробити більше, боротися за них тут, як вони боролися за нас на фронті. Рита звертається до всього світу із проханням почути їх, допомогти повернути рідних додому — живих і загиблих, звільнити полонених і зупинити війну. Свою промову Рита завершила словами:



Світлана Павлова, мати полоненого бійця полку "Азов", розповіла про подвиг захисників Маріуполя, які протягом 86 днів у повному оточенні виконували бойові завдання, постійно перебуваючи під вогнем ворога з повітря, суші та моря. У травні 2022 року бійці Азовсталі були змушені скласти зброю, покинути завод і потрапити в полон.





Оборона Маріуполя стала одним із найгероїчніших епізодів російсько-української війни. Бійці Маріупольського гарнізону 86 днів тримали позиції в оточенні. Ворог атакував їх артилерією, авіацією, танками. Азовсталь став символом незламності.

У травні 2022 року понад 2,5 тисячі бійців здалися в полон, зокрема й 500 поранених. Вони вірили, що це буде шлях до порятунку, але замість цього потрапили до застінків російських колоній. За офіційними даними, сотні військових загинули під час оборони заводу, ще десятки померли у полоні. Більшість захисників Маріуполя досі залишаються в ув’язненні. Росія оголосила їм вироки: від 20 років до довічного ув’язнення.

Вже рік у багатьох містах України щотижня відбувається всеукраїнська акція «Не мовчи. Полон вбиває», яка нагадує про військовополонених та безвісти зниклих.





Родини захисників України зі Світловодська, Павлиша та Кременчука, які зібралися на мітингу, розповідають, що живуть у невідомості. Хтось шукає своїх рідних уже понад два роки, хтось — кілька місяців. Всі вони звертаються до координаційного штабу, до Червоного Хреста, але отримують сухі відписки.

















Мітинг у Світловодську став ще одним нагадуванням про трагедію, яка торкається кожної родини в Україні. Полон і невідомість — це біль, який не може залишатися поза увагою. Кожен із нас може допомогти. Кожен із нас може стати голосом тих, хто зараз мовчить. Не мовчіть. Полон вбиває.