Рада ветеранів первинної ветеранської організації села Мошориного в оновленому складі діє вже 11-й рік, відзначавши десятиріччя в жовтні минулого року. Очолює її Людмила Єрьоменко, а до складу входять 18 жителів і жительок села віком від 67 до 77 років. Переважно це жінки, серед яких колишні вчительки, медикині, колгоспниці, а також староста Володимирівського старостинського округу Олексій Кондратенко.



Діяльність у 2013 році починали з прибирання сільських кладовищ, проводили суботники з упорядкування села, організовували екскурсії по історичних місцях Кіровоградщини і Черкащини.

У 2015 році розбили квітники, разом з дітьми за сільським парком посадили калинову алею. Того ж року виникла ідея створити музейну кімнату історії села Мошориного. Почали розшукувати експонати, інформацію, яких назбирали на три зали і 8 травня 2021 року відкрили дві кімнати, а минулого року — третю. Неодмінно беруть участь в усіх заходах, що відбуваються в селі.



Особливий напрям діяльності — волонтерство, яким займаються з 2014 року. Тоді збирали продукти, теплі речі, матраци, які передавали односельцям-військовослужбовцям, волонтерам громадської організації «Знам’янське об’єднання "Майдан"» та трьом бригадам, з якими співпрацювали напряму.

З часом діяльність трохи затихла, але з початком повномасштабної війни знову відновилася. Ті перші місяці були найскладнішими морально і психологічно. Найперше збирали теплі речі і речі першої необхідності для прийому вимушених переселенців, яких за понад два роки пройшло через село понад 300. Будучи закріпленими за вулицями, представниці ради ветеранів швидко контактували з односельцями, зносили надане в обумовлені місця, а потім перерозподіляли за потребами. Селяни нічого не жаліли: віддавали все, аби допомогти, підтримати, обігріти тих, хто потрапив під обстріли з перших годин вторгнення російських окупантів.

Минулого і цього року жінки шили для війська маскхалати, труси, рукавиці. Зв’язали понад 50 пар шкарпеток і скільки ж теплих поясів на спину, з вовняними нитками для яких допомогло Товариство Червоного Хреста України. Виготовили понад 100 килимків для сидіння, з них 90 сплела 81-річна Валентина Зайченко, яка не виходить з дому через хворі ноги. За матеріал на килимки дякують швачці з міста Олександрії Аллі Айвазовській.

Заливають окопні свічки, використовуючи у якості гніту шишки, про що дізналися з інтернету і взяли корисну пораду на озброєння. Із придбанням парафіну на свічки фінансово допомагають односельці.

Передавали консервацію, виготовляли ковбаси, солили сало, яке люблять воїни-земляки і частенько замовляють, пекли печиво, борошно і цукор для якого надходили від Благодійного Фонду «Можемо Разом».

Збирають гроші на сільських благодійних концертах та обходять односельців із скриньками по дворах, аби допомогти землякам у придбанні дронів та авто, а також по змозі донейтять у всеукраїнські фонди.

Працюють переважно вдома, але щочетверга обов’язково збираються в музейній кімнаті, щоб попрацювати гуртом.