Треба старі плащі та додаткові робочі руки. Як бібліотеки Світловодська наближають перемогу
- 2 жовтня 2023, 16:10
Із початком повномасштабного вторгнення бібліотеки міста продовжили виконувати свої соціальні і культурні функції, а також стали осередками з виготовлення маскувальних сіток і пошиття необхідних на фронті речей.
До Всеукраїнського дня бібліотек, який відзначають 30 вересня, говоримо з працівницею центральної міської бібліотеки комунального закладу "Світловодська центральна міська бібліотечна система" Тетяною Голінко про виникнення волонтерської ініціативи "З бібліотекою до перемоги" з виготовлення маскувальних сіток та про те, що потреба у них не зникла і треба долучатися до ініціативи.
Усе почалося з того, що не вистачало людей і в перші дні березня 2022 року нас запросили у міський Палац культури допомагати волонтерській групі Людмили Любарської "Ми для вас надійний тил!". Людмила Миколаївна навчила нас всьому, що знала з 2014 року, надала тканину, фарбу, але порадила створити свій осередок, аби посилити роботу.
Тим часом колежанки із філії №2 організували на базі свого закладу пошиття необхідних для фронту речей, своє об’єднання назвали "Тепла справа". А всі інші працівниці на базі центральної бібліотеки, де працюю я, утворили об’єднання, яке плете маскувальні сітки. Його ми назвали "З бібліотекою до перемоги". Можна сказати, що я за нього відповідаю, мені допомагає працівниця філії №3 Зоя Позовна. Ми дякуємо усім колежанкам за небайдужість і бажання наближати перемогу.
Під час перерв та у позаробочий час приходять волонтерити працівниці з усіх філій. А як інакше, якщо військові телефонують, що є нагальна потреба або що можуть приїхати саме у цей день, а не в інший. А ще воює наш колега Володимир Федченко, у шести працівниць у війську сини, чоловіки, брати, у мене два племінники пропали безвісти. Маємо підтримувати фронт.
Раніше приходили допомагати жителі сусідніх будинків, вимушені переселенці із Херсона і Харкова. Зараз залишилася лише світловодчанка Оксана Джулай, яка живе неподалік. Вона робить натяжку на рамку і надзвичайно швидко плете, чим значно пришвидшує процес виготовлення.
У нас чітко розподілені процеси: хто на чому набив руку — одні ріжуть тут чи передають готові смужки, інші плетуть. Але якщо караул на якійсь із ділянок, то все кидаємо і працюємо там, де є потреба.
Про нас швидко дізналися. Із замовленнями мені телефонують однокласники мого сина, підрозділи з Києва, Черкас. Якось мою розмову на пошті, коли я забирала тканину, почули рідні морпіха, і вже на вечір він приїхав за сіткою, яка йому була вкрай необхідна.
На синтетичні тканини не переходимо, все так же фарбуємо бавовняні, адже я сама провела нескладний експеримент і пересвідчилася: синтетичні недовговічні, та й легкозаймисті. Тож навіщо витрачати час і гроші.
За фарбування відповідаю я. Живу в приватному секторі, тож одягаю маску й рукавички та кип’ячу, а потім сушу тканину у себе на подвір’ї. Коли йшла у відпустку, то наготувала наперед, аби за цим не було затримки. За ці півтора року стала і хімікинею, і колористкою — знайшла найбільш вдалий рецепт для закріплення фарби на тканині, підбираю пропорції, аби домогтися необхідного відтінку кольору, бо якщо відтінок не відповідатиме кольоровій гамі місцевості, як-то ліс чи сухе поле, така сітка зашкодить, а не допоможе військовим.
Перерв у роботі не було, адже потреба у сітках не зменшилася, а навпаки збільшилася: в Україну надходить військова техніка. А багато осередків, які організувалися на початку повномасштабного вторгнення, припинили свою роботу. Нам навіть телефонували з Києва, Черкас, пропонували повністю забезпечувати нас матеріалами, аби ми плели для їхніх потреб. Ми не ділимо військових на "наших" і "не наших", вони усі наші, але ж ми не встигаємо виконувати свої замовлення, не те що від інших.
У філіях стоять скриньки для збору грошей, що йдуть на придбання основи для сіток, фарби для тканини, солі та оцту, які необхідні для процесу фарбування. На сьогодні вже треба оновити кравецькі ножиці, бо падає швидкість роботи, але поки не можемо собі цього дозволити — усе вкладаємо в матеріали. Суми збираємо скромні, але надзвичайно вдячні нашим читачам, які виділяють посильні внески зі своїх зарплат та пенсій. Звісно, вносимо і свої кошти.
Співпрацюємо з місцевими волонтерами, які доставляють вантажі на передову: Юрієм Сичовим, Олегом Квіташем, Олександром Скотніковим. До сіток додаємо продукти та те, що можемо купити самі чи обмінятися з іншими волонтерами. Обов’язково передаємо малюнки і поробки наших маленьких читачів.
Зараз потрібна тканина. Ми вже принесли усі домашні запаси і всіх сусідів обібрали (сміється). Коли приїздили мої друзі з Кропивницького, захопили у подарунок два мішки з тканиною, привозили необхідне і колежанки із сіл громади. Наші користувачі допомогли знайти виробництва з пошиття футболок і військової форми на Черкащині, Полтавщині, які надсилали нам підходящі обрізки. Та зараз їхня робота зупинилася, тож не маємо необхідної кількості сировини. Підходить вживана постільна білизна, нові відрізи, а ще плащі радянських часів, у них і склад тканини нормальний, і кольори болотний чи сірий.
І потрібні робочі руки різати та плести. Просимо, приходьте у центральну міську бібліотеку (вул.Приморська, 54) хоч на пів години, це теж значна допомога фронту.
Усе почалося з того, що не вистачало людей і в перші дні березня 2022 року нас запросили у міський Палац культури допомагати волонтерській групі Людмили Любарської "Ми для вас надійний тил!". Людмила Миколаївна навчила нас всьому, що знала з 2014 року, надала тканину, фарбу, але порадила створити свій осередок, аби посилити роботу.
Тим часом колежанки із філії №2 організували на базі свого закладу пошиття необхідних для фронту речей, своє об’єднання назвали "Тепла справа". А всі інші працівниці на базі центральної бібліотеки, де працюю я, утворили об’єднання, яке плете маскувальні сітки. Його ми назвали "З бібліотекою до перемоги". Можна сказати, що я за нього відповідаю, мені допомагає працівниця філії №3 Зоя Позовна. Ми дякуємо усім колежанкам за небайдужість і бажання наближати перемогу.
Під час перерв та у позаробочий час приходять волонтерити працівниці з усіх філій. А як інакше, якщо військові телефонують, що є нагальна потреба або що можуть приїхати саме у цей день, а не в інший. А ще воює наш колега Володимир Федченко, у шести працівниць у війську сини, чоловіки, брати, у мене два племінники пропали безвісти. Маємо підтримувати фронт.
Раніше приходили допомагати жителі сусідніх будинків, вимушені переселенці із Херсона і Харкова. Зараз залишилася лише світловодчанка Оксана Джулай, яка живе неподалік. Вона робить натяжку на рамку і надзвичайно швидко плете, чим значно пришвидшує процес виготовлення.
У нас чітко розподілені процеси: хто на чому набив руку — одні ріжуть тут чи передають готові смужки, інші плетуть. Але якщо караул на якійсь із ділянок, то все кидаємо і працюємо там, де є потреба.
Про нас швидко дізналися. Із замовленнями мені телефонують однокласники мого сина, підрозділи з Києва, Черкас. Якось мою розмову на пошті, коли я забирала тканину, почули рідні морпіха, і вже на вечір він приїхав за сіткою, яка йому була вкрай необхідна.
На синтетичні тканини не переходимо, все так же фарбуємо бавовняні, адже я сама провела нескладний експеримент і пересвідчилася: синтетичні недовговічні, та й легкозаймисті. Тож навіщо витрачати час і гроші.
За фарбування відповідаю я. Живу в приватному секторі, тож одягаю маску й рукавички та кип’ячу, а потім сушу тканину у себе на подвір’ї. Коли йшла у відпустку, то наготувала наперед, аби за цим не було затримки. За ці півтора року стала і хімікинею, і колористкою — знайшла найбільш вдалий рецепт для закріплення фарби на тканині, підбираю пропорції, аби домогтися необхідного відтінку кольору, бо якщо відтінок не відповідатиме кольоровій гамі місцевості, як-то ліс чи сухе поле, така сітка зашкодить, а не допоможе військовим.
Перерв у роботі не було, адже потреба у сітках не зменшилася, а навпаки збільшилася: в Україну надходить військова техніка. А багато осередків, які організувалися на початку повномасштабного вторгнення, припинили свою роботу. Нам навіть телефонували з Києва, Черкас, пропонували повністю забезпечувати нас матеріалами, аби ми плели для їхніх потреб. Ми не ділимо військових на "наших" і "не наших", вони усі наші, але ж ми не встигаємо виконувати свої замовлення, не те що від інших.
У філіях стоять скриньки для збору грошей, що йдуть на придбання основи для сіток, фарби для тканини, солі та оцту, які необхідні для процесу фарбування. На сьогодні вже треба оновити кравецькі ножиці, бо падає швидкість роботи, але поки не можемо собі цього дозволити — усе вкладаємо в матеріали. Суми збираємо скромні, але надзвичайно вдячні нашим читачам, які виділяють посильні внески зі своїх зарплат та пенсій. Звісно, вносимо і свої кошти.
Співпрацюємо з місцевими волонтерами, які доставляють вантажі на передову: Юрієм Сичовим, Олегом Квіташем, Олександром Скотніковим. До сіток додаємо продукти та те, що можемо купити самі чи обмінятися з іншими волонтерами. Обов’язково передаємо малюнки і поробки наших маленьких читачів.
Зараз потрібна тканина. Ми вже принесли усі домашні запаси і всіх сусідів обібрали (сміється). Коли приїздили мої друзі з Кропивницького, захопили у подарунок два мішки з тканиною, привозили необхідне і колежанки із сіл громади. Наші користувачі допомогли знайти виробництва з пошиття футболок і військової форми на Черкащині, Полтавщині, які надсилали нам підходящі обрізки. Та зараз їхня робота зупинилася, тож не маємо необхідної кількості сировини. Підходить вживана постільна білизна, нові відрізи, а ще плащі радянських часів, у них і склад тканини нормальний, і кольори болотний чи сірий.
І потрібні робочі руки різати та плести. Просимо, приходьте у центральну міську бібліотеку (вул.Приморська, 54) хоч на пів години, це теж значна допомога фронту.
