Траурний кортеж зустрічав живий коридор. О 10:00 біля сільського Будинку культури відбувся траурний мітинг-прощання із водієм 1-ї обслуги міномета 1-го мінометного взводу мінометної батареї 1-го батальйону оперативного призначення окремого загону спеціального призначення «Азов», старшим солдатом Богданом Хомовським, на який прибули рідні, близькі, друзі, побратими та інші жителі Дмитрівської громади.

Дмитрівський сільський голова Наталія Стиркуль розповіла про Богдана і про те, як батьки і громада чекала дива, читаючи кожну новину з Маріуполя і вдивляючись в кожне фото тих, хто повернувся з полону. Але дива, на жаль, не сталося…

Класна керівниця Богдана Тамара Турлюн пригадала шкільні роки свого учня, зокрема те, що він очолював секцію військово-патріотичного виховання при шкільному парламенті, був лідером, а коли у 2018 році став на службу до полку «Азов», на зустрічі з учнями і вчителями розповідав про свій полк і його перемоги. Від імені педагогічного й учнівського колективів висловила співчуття сім’ї Богдана.

Однокласник Олександр Морговський висловив останні слова подяки воїну.

Побратими, які воювали з Богданом пліч-о-пліч, розповіли про відповідальність товариша, який навіть після поранення йшов у бій, бо розумів, що підрозділу потрібна підмога. Висловили подяку батькам, які виховали сина, котрий за своє недовге життя багато зробив для країни.

Загиблого захисника поховали на кладовищі у селі Шамово.



Богдан Хомовський народився 26 березня 1996 року у селі Дмитрівці. Закінчив місцеву школу, вступив до вишу. У 2018 році цілеспрямовано прихав у Маріуполь, аби стати до лав полку «Азов». Мав позивний Danger. 24 лютого 2022 року зустрів у Маріуполі. Коли місто було взяте в кільце, його захисники вимушені були перебазуватися до бункерів заводу «Азовсталь», там Богдан отримав контузію і поранення. Після виходу за наказом командування з «Азовсталі» Богдан Хомовський перебував в російському полоні на території колишньої Волноваської виправної колонії №120 у селищі Оленівці під Маріуполем, де після окупації росіяни утримували українських полонених. Там у ніч з 28 на 29 липня загинув під час теракту разом з іншими побратимами.

Попри те, що Росія звинувачує Україну в нападі тієї ночі, українська сторона переконана, що відбувся терористичний акт з боку росіян, аби приховати катування та вбивства полонених українських військових. За даними Офісу генпрокурора України, попередньою причиною вибуху в будівлі могла бути термобарична зброя. На сьогодні відомо, що внаслідок вибуху загинуло близько 53 військовополонених та було поранено понад 130 осіб.

Світла пам'ять…

У фоторепортажі обличчя військовослужбовців заблерені задля їхньої безпеки.

Авторка: Лариса Степанова
Фото: Богдан Дроздов
Відео: Аліна Семенова, Богдан Дроздов