Конкурс проходив днями у Кропивницькому, за корону найгарнішої дівчини області змагалося 20 чарівних учасниць. Дівчина охоче згодилася розповісти про те, як проходили підготовка та сам конкурс.

— Діано, ти, мабуть, як кожна дівчина, завжди мрі-яла про подіум. Коли почала усвідомлювати, що він для тебе — цілком досяжний, і з чого все почалося?

— Звичайно, я ще з дитинства з захопленням спостерігала за модельним життям та мріяла стати справжньою моделлю. Якби у Олександрівці була модельна школа, то, можливо, я стала б на подіум раніше. Але все почалося з мого портфоліо (збірка гарних фото — прим. авт.), які я робила в Кропивницькому — дуже полюбляю фотографуватися. Ці фото випадково побачила директор Кропивницької модельної агенції «Mix Models» Олена Рудковська. І вже за декілька днів вона мені зателефонувала та запросила мене на кастинг «Міс Принцеса Кіровоградщини». Тож на її пропозицію погодилась одразу.

— Як проходив кастинг?

— Йдучи на кастинг, дуже боялась та хвилювалась, адже навколо була величезна кількість красивих дівчат, що були впевнені у своїх силах. Ми проходили відбір у купальниках з лосинами і зовсім без макіяжу. Оцінювали не тільки нашу зовнішність та параметри, а ще дефіле по подіуму та вміння показати себе. У мене все вийшло, і я пройшла!

— Отже, з цього моменту ти почала, напевно, активно працювати над поліпшенням зовнішності. Як «гарту-ються» перед конкурсом справжні міс?

— Для мене першочерговим пунктом підготовки було збалансоване харчування. Не тільки тому, що абсолютно всім дівчатам було рекомендовано схуднути, а, у першу чергу, тому, що наближена до ідеалу фігура — це гарантований успіх. Зізнаюся, я — ласунка, тому повністю відмовитися від солодощів так і не змогла, тож потроху дозволяла собі з’їсти солодкого. Загалом за час підготовки до конкурсу «скинула» п’ять кілограмів. Однак, не тільки завдяки збалансованому харчуванню. Мені допоміг напружений графік, адже у той час мені доводилось і навчатися в школі та готуватися до ЗНО, і їздити до Кропивницького та безпосередньо готуватися до конкурсу. І так щодня протягом місяця.

— Як відбувалися трену-вання? Кого з учасниць ти вважала найсильнішою конкуренткою?

— Дуже важко. Адже щодня по кілька годин на височенних підборах було вкрай нелегко витримати. Тим більше, що я звикла постійно ходити в кро-сівках. Відтак, я зрозуміла, що модельна справа — це також важка праця, і під силу не кожній дівчині.

— А які були етапи кон-курсу та який сподобався найбільше?

— Розпочинався конкурс із візитної картки (потрібно було презентувати себе), потім був вихід у купальниках та у ве-чірніх сукнях. Далі — показ хутряних шуб, який, до речі, мені найбільше і сподобався.

В основному конкурсанток оцінювали за зовнішніми пара-метрами. Але був і інтелектуальний конкурс. Запитання — неважкі, але на швидку і дотепну відповідь. Мені ж дісталося запитання: «Що важ-ливіше: розум чи краса?». Спо-чатку я усміхнулася, але не розгубилася, і, на відміну від інших конкурсанток, які відповідали коротко — «так» або «ні», я надала детальну відповідь: я не думаю, що зовнішність для дівчини чи жінки головне. Хоча це залежить від мети, яку вона перед собою ставить. Якщо брати до уваги конкурси краси чи модельний бізнес, то, однозначно, що так. Але у сімейному житті на перший план виходить внутрішня краса. Тобто, ті риси, завдяки яким можна показати свою індивідуальність. На що ведучий відповів: «Ця відповідь гідна аплодисментів».

— Діано, розкажи, а хто був твоєю найбільшою підтрим-кою, опорою та вболівальником?


— Звичайно ж, моя найкраща у світі матуся. Вона пройшла зі мною усі етапи цього конкурсу, підтримувала та давала поради в усьому. Навіть коли я дефілювала на сцені, в залі її не бачила, але рідний голос гучного вболівальника чула постійно.

— Подумки сподівалась на перемогу?

— Скажу чесно: на перемогу не сподівалася, оскільки ду-мала, що місця вже всі «зай-няті». Однак на призове місце все-таки розраховувала, і, як виявилось, недарма. Коли оголошували переможниць, спочатку подумала, що мій титул — «Міс глядацьких симпатій», адже за мене найбільше вболівали глядачі. Але мій титул став наступним. Не варто, мабуть, і казати, що для мене це були найщасливіші хвилини. Навіть після конкурсу ще довго не могла прийти до тями від приємних привітань, слави й уваги.

— Які ж подарунки отримала за свій титул?

— Подарунків отримала дуже багато і дуже хороших. Серед них — путівка в Карпати на 2-х, абонемент у спортивний зал, фірмовий костюм, багато косметики та різні сертифікати на відвідування салонів та на товари в магазинах.

— Чим плануєш займатися в майбутньому? Модельна кар’єра чи щось інше?

— Наразі вперто готуюся до здачі ЗНО. Планую вступати до Київського національного уні-вер-ситету культури і мис-тецтва КНУіМ на факультет «готельно-ресторанного і туристичного бізнесу». Але я б злукавила, якби відповіла, що не планую пов’язати своє життя з модельним бізнесом. Тим більше, що мене вже запросили представляти Кіровоградщину в Києві на конкурсі «Міс Принцеса України». А також готую візу на поїздку в Прагу, де буду брати участь у різних показах та фотосесіях. Тобто, як кажуть, час покаже і розтавить все по місцях.

— Що хотілося б побажати дівчатам з Олек-санд-рівки, які теж мріють та планують взяти участь у подібних конкурсах?

— Обов’язково вірити у себе, у свої мрії та не зупинятися на досягнутому.

— Дякую, Діано, за розмову та відвертість. Бажаю тобі успіху і, звичайно, перемоги на конкурсі «Міс Принцеса Ук-раїни».

— Обіцяю, що буду робити все можливе, аби презентувати себе і нашу область якнай-краще.