Власівчанка Наталія Жекова стала переможницею італійського вокального конкурсу «Голос моря»
- 6 березня 2017, 12:26
23 лютого на круїзному лайнері італійської компанії Costa відбувся престижний італійський пісенний конкурс «The Voice of the Sea» («Голос моря»), який вважається «молодшим братом» популярного конкурсу «Голос Італії». Його переможницею стала власівчанка Наталія Жекова (у дівочості Глива).
- Наталіє, розкажіть, як Ви потрапили на конкурс?
- Двотижневу подорож Індійським океаном на круїзному лайнері Costa neoClassica мені подарував мій чоловік до Дня Святого Валентина. Як з’ясувалося, в останній день круїзу на кораблі проводився пісенний конкурс «The Voice of the Sea», права на проведення якого викупила власниця лайнеру – італійська компанія Costa. Це серйозний престижний вокальний конкурс, який проводиться у супроводі оркестру і транслюється на першому державному телебаченні Італії.
- Ви маєте музичну освіту і досвід участі у подібних конкурсах?
- Я закінчила Власівську музичну школу по класу домри у викладача Лідії Олексіївни Степанової, але я завжди хотіла співати. І хоча мене ніхто мене не чув, я все одно продовжувала мріяти про сцену. У 14 років мене помітили у Власівському будинку культури, де моєю першою вчителькою і наставницею була Галина Григорівна Савченко. Саме вона мене вивела на сцену і запевнила батьків, що я співачка. А мої батьки вперше почули, як я співаю, під час конкурсу «Власівська красуня» у 1998 році, на якому я здобула перемогу і титул красуні. Тоді одним з завдань було представити свої таланти, тож, звісно, я обрала вокал. Для моїх батьків мій виступ став справжнім відкриттям.
- І Ви продовжили свою музичну освіту?
- Так, за наполяганням моєї вчительки і батька, я навчалася у Кіровоградському музичному училищі по класу домри, але розуміла, що це не моє, тому вступила до Київського національного університету культури і мистецтв, а в 2008 році пройшла кастинг і погодилася на контракт з грецькою компанією, яка запропонувала посаду співачки у музичному шоу на круїзному лайнері на Кіпрі.
- І як Ви зважилися на такий рішучий крок?
- Чесно кажучи, я не знала англійської мови, не мала досвіду роботи в музичних шоу, але я дуже хотіла співати! І я йшла до своєї мрії. Врешті, я пропрацювала співачкою на круїзних лайнерах упродовж шести років. Тут же, на морі, зустріла свою долю – музиканта-ударника з Болгарії на ім’я Стенлі. Народила йому доньку Десіславу, і наразі знаходжуся з нею у декретній відпустці. Але співати не полишаю. Наразі виступаю разом з кременчуцькою групою «Молодість». До речі, ми здобули колективний Гран-прі на VI Міжнародному арт-фестивалі «Сузір'я в Несебрі» у Болгарії в серпні минулого року та на конкурсі «Зіркове Майбутнє» в місті Дніпро у жовтні. Там же я посіла ІІ місця як сольна співачка. Але, звісно, мріяла про перемогу! Та ніколи не думала, що здобуду її в італійському конкурсі.
- А з ким Вам довелося змагатися за перемогу в італійському конкурсі?
- Конкурсантами були співаки з Голландії, Іспанії, Данії та, звісно, Італії. Я одна була слов'янка на цьому конкурсі. А оцінювали наші виступи відомі артисти: італійський шоу-співак Франческо Маццео, італійська співачка Джованні Руссо та французький діяч мистецтв Мікаель Брест. Для мене італійські співаки – це просто Боги музики, адже співають вони неперевершено, тож, отримати їхнє визнання для мене було вершиною бажання.
- Ваше бажання виповнилося?
- Так. Уже на п’ятій секунді мого виступу всі члени журі нажали кнопку і повернулися до мене. Мене переповнювали емоції! Але я закрила очі і доспівала до кінця фрагмент обраної пісні. Це була мексиканська пісня «Camino», що у перекладі означає «мандрівник». Коли я закінчила свій виступ, усі члени журі аплодували мені стоячи. Для мене це було несподівано і приємно, адже журі було італійське, а не українське, і вимоги до конкурсантів були дуже високі.
- Це був перший етап конкурсу, а як пройшов фінал?
- До фіналу нас потрапило троє: я, голландець і італієць. Суперники були дуже сильними, тож, я захвилювалася. Хвилювався за мене і мій чоловік, який працює музикантом на цьому лайнері, і, як ударник, супроводжував виступи конкурсантів у складі оркестру. Чесно кажучи, я мріяла про перемогу ще й для того, щоб мій чоловік міг мною пишатися, адже всі на кораблі знали, що його дружина співачка. Але наші хвилювання були марними, адже глядачі, яких у залі було близько тисячі, віддали мені, голосуючи за допомогою спеціальних пультів, 49% голосів. Відповідно, два інших фіналісти поділили між собою решту – 51%.
- Як сприйняли перемогу?
- Це були неперевершені відчуття! Зал аплодував мені стоячи, і це було дуже приємно! Звісно, я розчулилася, розплакалася, а коли до мене звернулася ведуча, я відповіла їй українською мовою, і з гордістю сказала, що я з України. Я завжди пишалася тим, що я українка. До речі, і статуетку переможниці мені вручала дівчина з України. Ця нагорода для мене дуже символічна, адже я шість років віддала морю, і зараз воно сказало мені: «Дякую!».