Народилася Зіна Михайлівна восени 1931 року в простій селянській родині. Їй довелося пережити тяжке воєнне і повоєнне лихоліття.

Батько загинув на фронті, мама залишилася з двома доньками. Зіна Михайлівна зі сльозами на очах згадує, як заздрила вона одноліткам, чиї батьки повернулися з війни, як їй хотілося зустріти і обійняти татка. Згодом, коли мама вийшла заміж удруге, так і не змогла дівчинка назвати вітчима батьком, бо любила і пам’ятала тільки свого, рідного.

По закінченню школи Зіна Михайлівна пішла навчатися в Олександрійське педагогічне училище, там познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Закінчивши навчання в училищі працювала в Мар’ївській школі Онуфріївського району, потім у Кремгесівському (нині Світловодському) районі, згодом доля знову привела жінку в Онуфріївку.

Виховувати дитину — значить піклуватися про її душу, знаходити стежку до її серця. Зіна Михайлівна вміла знайти підхід до кожної дитини, засівала в душах дітей зерна прекрасного, сіяла добре, щедре, вічне. В її житті немає місця байдужості. Коли хворіли її учні — вона обов’язково йшла їх відвідати після уроків додому чи в лікарню, допомагала дітям наздогнати пропущене в позаурочний час. Про своїх школярів вона може годинами розповідати, пам’ятає кожного. 40 років невтомної і сумлінної праці учителя молодших класів віддала Зіна Михайлівна педагогічній ниві. Не одне покоління учнів пройшло крізь її серце. Пам’ятають свою першу вчительку і випускники, часто відвідують, надсилають листи і привітання. А це — найвища нагорода для вчителя.

Є чому навчитися молодим освітянам у Зіни Михайлівни, її досвіду і мудрості можна тільки позаздрити. Після виходу на пенсію не сидить вона, склавши руки. І зараз можна побачити діток, які поспішають до її затишного двору. Вона проводить з ними заняття, допомагає наздогнати чи освоїти сучасну програму. У неї всі гості бажані, для кожного знайдеться добре слово.

Крім педагогічної діяльності, знайшла Зіна Михайлівна ще одне заняття до душі — комусь щось із одягу перешиє, комусь зремонтує, комусь зі старих речей пошиє обновку, нікому не відмовить. У її валяночках ходить багато односельців.

А ще Зіна Михайлівна дуже любить квіти. Під вікнами її оселі в усі пори року милують вони око кожному, хто завітає, подвір’я нагадує вишиту різнобарвну картину.

Зіна Михайлівна постійно займається самоосвітою і продовжує навчатися. Вже четвертий рік відвідує вона Університет ІІІ віку при Онуфріївському територіальному центрі, є активним учасником усіх занять і заходів. Зіна Михайлівна має чудовий голос, декламаторські здібності, є членом аматорського співочого колективу «Журавушка», що діє при територіальному центрі. Бере Зіна Михайлівна участь у всіх заняттях і заходах Університету: була учасницею конкурсної програми «Успішна жінка» і отримала звання «Берегиня Роду і Традицій»; брала участь у вечорницях та театралізованому дійстві «Щедрівочку заспіваймо», у «Новорічному вогнику — 2015». У свої 85 років вона сповнена сил і енергії, має багато друзів і знайомих. Її поважають і люблять колеги з Університету, сусіди і знайомі за життєвий досвід і жіночу мудрість, за щирість і відвертість. Та все ж найщасливіша Зіна Михайлівна — коли поряд близькі їй люди. З особливою ніжністю і теплотою зустрічає і проводжає вона сина, доньку, онуків (їх у неї троє), дочекалась вона вже й трьох правнуків. Рідні часто її відвідують, щодня телефонують, цікавляться її здоров’ям, бо знають — доки є мама, доти вони діти.

Ось так і живе Зіна Михайлівна серед людської вдячності і любові, у мирі і злагоді зі своєю душею, совістю і людьми.

Шановна Зіно Михайлівно! Прийміть найщиріші привітання і найкращі побажання з нагоди Вашого життєвого ювілею. Бажаємо Вам щастя, здоров’я, достатку, добра, довголіття. Нехай Вас завжди переповнюють тільки позитивні емоції, спогади не покидають тільки радісні, а життя подарує ще багато щасливих хвилин спілкування з близькими, рідними, друзями і знайомими!