Волонтерство в нашій родині триває вже сім років. На початку ним займався тільки чоловік Євгеній. Він допомагав друзям, які воювали в зоні проведення АТО: купував із наших зароблених грошей та за підтримки інших друзів запчастини для автомобілів, генератори.

Після повномасштабного вторгнення я підключилася до допомоги на повну потужність. Усе почалося з випічки, потім перейшла на приготування консервованих каш, заливала окопні свічки. Друзі чоловіка ремонтували автомобілі.

Тепер усе залежить від запитів, які нам надходять. Що просять, те і роблю, купую або шукаю можливість знайти в інших волонтерів. Добре, що є перевірені люди, в яких я особисто переконалася, що вони не підведуть. Ось нещодавно звернулася до тих, хто завжди підставить надійне плече, і вкотре не помилилася — від Благодійного Фонду «Можемо Разом» чимало продуктів для відправки привезла нам помічник-консультант народного депутата України Олеся Довгого Марія Басараб. Я сама роблю тушонку, печу кекси, варю згущене молоко, заливаю твердий сир, готую енергетичні суміші. Велика потреба на фронті у запчастинах, тож купуємо карбюратори, гуму, диски тощо. Буває, по два рази на день робимо відправки Новою поштою.



Причому просити я страшенно не люблю, витрачаю при цьому багато душевних зусиль. Для мене легше вкладати ті кошти, які заробляє наша родина. Але потреби все збільшуються, і самотужки закрити їх нереально. Тож регулярно оголошую збори і дякую всім, хто є нашими однодумцями та приєднується до групи.

Найперше надаємо допомогу землякам, але у більшості запити надходять від військових, яких не знаємо особисто. А вони нас знаходять і телефонують. Ось один з останніх випадків. Їхали воїни, машина зламалася перед Олександрією, їм дали наш номер телефону. Ми пообіцяли, що відремонтуємо, а потім самі приженемо авто на Донеччину. Якщо точніше, то особисто я прижену. Цей факт здивував захисників, як перед цим власників кількох інших машин, які я теж відігнала сама. Дійсно, складно долати тисячі кілометрів, особливо коли дощ чи сніг. Але в цілому нормально (усміхається).

Допомога чоловіка Євгенія займає 50% від усього обсягу роботи нашої волонтерської групи, хоча він залишається здебільшого за кулісами: знайти, привезти, відвантажити. І це при тому, що понад 15 років ми займаємося сільським господарством, зокрема розводимо крупний рогатий скот. Зараз у нас три дійні корови і п’ять телиць. Догляд за ними займає майже цілий день.

Наші діти, 12-річний Віталій і 7-річна Марія, разом з нами поринули у волонтерство: майже увесь вільний від навчання час щось складають, збирають, малюють. Вони, як і ми, розуміють, що Україні потрібна перемога. Тому заради нашого майбутнього та майбутнього дітей ми гуртом і працюємо.