Моя мистецька спрямованість — декоративно-прикладне мистецтво, зокрема займаюся витинанкою та декоративним розписом, раніше вишивала. До цього спонукає робота: щоб вчити інших, треба вміти самій. Але справа не лише у професії: працюю творчо для того, щоб проявляти свою душу і самореалізовуватися не тільки в педагогічній діяльності.

У доробку маю багато мистецьких проєктів з розпису. Останній великий — настінний розпис на двоповерховій будівлі у селі Катеринівці Кропивницького району, який ми виконували у 2019 році разом з однією з моїх випускниць.



Спочатку епідемія коронавірусної інфекції, а за нею і повномасштабна війна внесли свої корективи у творче життя, майже зупинивши його. Та зі ступору треба було виходити, і з цим допомагала впоратися витинанка, яка дозволяла відріза́ти зайве і залишати необхідне. Такі роботи «від негативу» я не експоную, але, можливо, колись прийде і їхній час.

Мої студенти знаходилися в таких же обставинах. Тож на початку минулого року вони та інші охочі художники, які прибули на мистецьку толоку, розписали підземний перехід університету, аби додати затишку стінам, які прихищають під час повітряної тривоги. Це був наш перший великий проєкт під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну, в якому молоді художники вилили те, що болить, у своїх малюнках. Вийшла величезна картинна галерея, яка має символічну назву «Перехід».

На відкритті «Переходу» волонтерка, заступниця начальника Кіровоградської обласної військової адміністрації Катерина Колтунова познайомилася з нашою творчістю і попросила виготовити патріотичні браслети для волонтерського громадського простору Krop:hub Кропивницький. Потім мені запропонували розписати гільзи для аукціонів, щоб, розігруючи їх, збирати на потреби українського війська, і вся зимова відпустка пройшла за цією роботою.

Спочатку було важко: я відчувала себе поруч зі смертю, бо розуміла, що кожна гільза когось мала вбити або спричинити пожежу, та з часом переосмислила своє ставлення до цих артефактів війни. На мою думку, їх треба перетворювати в красу. Я не можу зображувати на гільзі щось пов’язане з війною, тільки мир: квіти, сади, пташок. Студенти вільні у своєму виборі, але помічаю, що добрі сюжети і їм зображувати легше.

Колись війна перейде в мир, мечі перекують на орала, а ми як художники маємо змогу розповідати іншим про це за допомогою живописних образів вже зараз та у такий спосіб допомагати психологічно справлятися зі складними викликами війни Тому й у викладанні, і в творчості я тримаю у фокусі вектор «від війни до миру».

Розпочинала працювати у цьому проєкті одна та залучала випускників-дипломників, бо студенти були на канікулах. Згодом і вони взялися розписувати гільзи та тубуси від різних видів зброї, ящики для патронів.

На сьогодні над розписом воєнних артефактів працюють понад десять моїх студентів, але ця цифра увесь час змінюється, бо охочі проявляють інтерес, аби отримати новий досвід та допомогти зібрати кошти для українського війська.

Співпрацюємо з благодійним фондом «Схід перемоги» на чолі з Дарією Оводенко і волонтерським громадським простором Krop:hub Кропивницький, які забезпечують нас залишками зброї, їм і віддаємо їх вже розписаними.

Загальної суми, яку принесли наші роботи, не знаю, цим займаються волонтери, наше завдання як художників — забезпечити якомога більше робіт. Але пишаємося, що гільза, яку розписала наша Олена Філева, змогла виручити одинадцять з половиною тисяч гривень.

Тиждень тому завершили чергове замовлення, розписавши більше сорока артефактів. Для їх демонстрації в університеті влаштували виставку. Хто не встиг на ній побувати чи зацікавився нашими роботами, можуть їх побачити і придбати в кафе «Театральне», яке знаходиться в будівлі Театру корифеїв у Кропивницькому.