---
Благодійність

Маскувальні сітки плетуть на базі закладів культури Великоандрусівської громади

Маскувальні сітки плетуть на базі закладів культури Великоандрусівської громади
Один за одним заклади культури Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району доєднуються до волонтерського руху допомоги фронту і стають його своєрідними осередками. Зараз акцент на маскувальних сітках, в яких велика потреба. «Вісник Кіровоградщини» побував у чотирьох селах громади і розповідає, як налагоджена робота у кожному з них.
Микільське

Маскувальні сітки плетуть на базі закладів культури Великоандрусівської громади

Коли команда працівників Микільського сільського Будинку культури у складі директорки Єлизавети Воробйової, художнього керівника Віктора Челнакова, техпрацівниці Людмили Жукової і бібліотекарки сільської бібліотеки Ольги Челнакової закінчує свою основну роботу, то переходить до плетіння сітки. Односельці приходять допомагати зрідка, тож з осені минулого року, відколи розпочали таку діяльність, закінчують працювати над третьою сіткою.

Волонтерки розповідають, коли розпочалася широкомасштабна війна, вони, як і багато микільчан, хотіли бути корисними і відволікатися від гнітючих думок, тож об’єдналися у волонтерський осередок у школі, де ліпили вареники, крутили голубці, пекли пиріжки. Почали виготовляти маскувальні сітки. За основу брали рибальські сітки, тканину нарізали із принесеного підходящого одягу і вчилися плести. 

Також влаштовували благодійні концерти, з якими декілька разів виходили на площу та сільський ринок, а пожертвувані гроші передавали на потреби односельців-військових. Збирали продуктові кошики до великих свят, передають продукти на передову з волонтерами. Переживають, що їхня допомога не така велика, як у інших, але знають, що свою частку чесно вносять. 

У грудні минулого року відновили роботу над маскувальними сітками, відгукнувшись на заклик волонтерки із сусіднього Світловодська Єлизавети Донець. Вона надає пластикову основу та спанбонд (текстильний матеріал, який виготовляється з найтонших волокон полімеру, — Ред.), а також опікується доставкою готових виробів до тих, хто їх потребує.

Єлизавета надсилає фото з передової, тож люди бачать, як працює їхній камуфляж. 

«Будемо продовжувати, а як же — на фронті наші рідні і близькі. Це поклик душі і серця, без цього неможливо. Запрошуємо інших односельців бути більш активними», — говорять микільські волонтери. 


Григорівка

Маскувальні сітки плетуть на базі закладів культури Великоандрусівської громади

Як тільки почалося широкомасштабне вторгнення, григорівці до літа щодня, без вихідних плели сітки з підручного матеріалу, а також ліпили вареники, пекли пиріжки, готували тушонку, бо військо потребувало харчування. Коли це питання з часом налагодилося, взялися допомагати землякам-військовим у придбанні дронів, самохідних установок, причепів, машин, коліс. Для збору коштів на ці потреби діти у школі проводили ярмарки, працівники культури та аматори сцени готували благодійні концерти, передавали кошти і просто так. 

Наприкінці січня цього року художня керівниця сільського Будинку культури Ірина Холодова, вчителька та організаторка культурно-масової діяльності у сільському Будинку культури Наталя Пєлєхова і бібліотекарка та педагогиня-організаторка школи Анна Нечай запропонували свою допомогу світловодській волонтерці Єлизаветі Донець, побачивши, як та у соцмережах розповідала про важливість маскувальних засобів. І вже через пару днів Єлизавета привезла у Григорівку необхідні матеріали. 

Збиратися вирішили на базі сільського Будинку культури. Діють злагоджено. Робітники школи виготовили натяжну рамку. Працювати приходять чимало односельців, серед яких представники освіти, культури, працівники сільської ради, внутрішньо переміщені особи, учні. Працюють невеликими групами, кому в який час зручно. Першу сітку сплели за тиждень. Днями закінчили і відправили другу і вже трудяться над третьою. Кажуть, що вже бачать необхідний малюнок і тому плетуть швидко, складного нема нічого. Більше не чекають, щоб хтось купив матеріали, організовують збір самі. 

«Сітки зараз — нагальна потреба. Односельці прочитали дпис про нашу першу сітку і звернулися із замовленням для свого підрозділу. У селі байдужості немає, кожен з жителів намагається хоч чимось допомогти. Люди піднімаються, не сидять. Були одні ініціатори, потім ініціатива перейшла до інших, але в цілому волонтерський рух котиться селом», — діляться досвідом григорівські волонтери. 


Глинськ 

Маскувальні сітки плетуть на базі закладів культури Великоандрусівської громади

Осередок волонтерства у Глинську, який діє з перших днів широкомасштабного вторгнення Росії в Україну, — теж Будинок культури. Жителі села зносили сюди продукти та необхідні речі, які потім передавали через знайомих волонтерів. Тут плели сітки із вживаного одягу. Потім була перерва, коли за мету ставили благодійні концерти, програми. 

Цієї зими директорка закладу Руслана Сердюченко поновила волонтерську діяльність. Із дітьми, які відвідують Будинок культури, взимку виготовляли окопні свічки, робили розпалювачі. А учасниці вокального колективу «Вербиченька» запропонували збиратися не лише на репетиції, а й для того, щоб плести маскувальні сітки для війська і бути корисними. 

Побачили, що Захарівський Будинок культури співпрацює з Єлизаветою Донець, написали їй: 

«Ми також хочемо допомагати, але нічого не знаємо: де замовляти матеріали, як плести, куди відправляти сітки». 


Волонтерка охоче привезла матеріал, аби глинчани спробували, а як все вийде, то щоб займалися справою самостійно. Так вийшло, що велику сітку саме потребував уродженець Глинська, який останнім часом жив у Світловодську. Тож земляки взялися до нової справи із завзяттям і досить швидко виконали замовлення. Друга сітка була великою, і теж для земляка.

На матеріал роблять внески жителі села. Усі охочі можуть прийти і стати до роботи. Зараз це роблять переважно учасниці «Вербиченьки», домогосподарки і молодь, але на волонтерському майданчику з радістю чекають усіх зацікавлених. Волонтери говорять: 

«Ми замовили достатньо матеріалу, тож попереду багато роботи. Хоч буває, що плечі та руки болять, бо знаходяться у висячому положенні при плетінні, але повертаємося додому щасливі, бо знаємо, що наше маскування комусь врятує життя. За сіткою до нас може звернутися будь-хто: сплетемо і відправимо». 


Захарівка

Маскувальні сітки плетуть на базі закладів культури Великоандрусівської громади

У Захарівці плести сітки зібралися раніше від усіх — на початку листопада минулого року, хоча на і на початку повномасштабного вторгнення тут виготовили п’ять сіток, а потім була велика перерва. Відновився рух, коли на благодійний концерт у жовтні 2023 року у село приїхала представниця волонтерського об’єднання «Тепла справа» Єлизавета Донець, яка і розповіла, що в маскуванні є велика потреба. Вона тоді забезпечила спанбондом, бо самотужки захарівські ініціаторки — директорка Будинку культури Людмила Козенко та художня керівниця Зоя Левченко — його не могли придбати, задорого. 

Швидко сформувався колектив, в якому окрім працівниць Будинку культури — інші односельці, переважно пенсіонери та школярі. Потроху почали збирати гроші самі, люди бачать роботу, тож довіряють.

Спочатку одну сітку сплітали за тиждень, потім за півтора дня, а тепер за день. При цьому кількість в’язальниць не збільшилася, а зросла їхня вправність, і змінилася організація процесу: смужки нарізають вдома вночі, а вдень вже тільки зв’язують. 

Усі сітки передають через світловодську волонтерку Дарію Ільїну. Вона потім присилає фотозвіти, як захарівські вироби працюють на передовій. У посилки вкладають дитячі малюнки, цукерки, на коробку наклеюють сердечко з підписом: «Захарівка на вас чекає!», «Із Захарівки з любов’ю». 

Не зупиняються. На сьогодні вже сплели 23 сітки. Весна і городи не лякають, запевняють, що знаходитимуть час все одно. Хоча робочі руки треба, тоді б можна було мінятися між собою.

— У мене на війні загинув син, понад рік він вважався зниклим безвісти, і тільки минулого року вдалося його знайти і перепоховати, — говорить Зоя Левченко. — Я дякую цим людям, що з дня в день приходять сюди і працюють. Вони повернули мене на цей світ. Я не знаю, що б робила без них, без волонтерства. Будемо продовжувати!

"ВК" у PDF