Злинчанка разом з чоловіком та чотирма доньками займається садівництвом і городництвом, вирощуючи значну кількість малини, тепличні огірки та редис. Але найбільше часу вона приділяє випіканню здоби та інших смаколиків.

— Мене навчила пекти паски ще в дитинстві бабуся, — розповідає Валентина. — А випіканням на замовлення займаюся понад 10 років.

Почалося все з того, що пригостила великодньою випічкою свекруху. Хотіла ж показати, яка я господиня. А свекруха їх… продала. Я образилася. А вона сказала: «Печи ще». І з того дня печу й ліку не маю, скільки їх вже вийшло. Замовляють односельці, й у Кропивницький вожу. Рецепт, яким користуюся, — не з інтернету, а старовинний: тісто готується на сироватці, на опарі, з двоетапним додаванням дріжджів, тому воно не тече й не тріскається. Додаю цукати, родзинки, горіхи. Щоб виконати усі замовлення, використовую три духовки.

Печу також калачі, короваї, торти. З такими рецептами експериментую, часто пробую щось нове. Перший торт спекла, коли моя донька Анна пішла в перший клас. Мене попросили спекти солодкий виріб у формі книги. Впоралася. Після дегустації одразу отримала нове замовлення.

Я люблю працювати з тістом, завжди готую з душею. Якщо настрою немає, то за роботу я не беруся, бо випічка не вдасться, це перевірено. З початком повномасштабної війни думала, що цього року у мене пасок не буде, бо ж людям не до них. Але знайома мимохідь запитала, чи ж пектиму я. Я відповіла, що ні. А вона мені:



І від цих слів з’явився настрій, я надихнулася, взяла себе в руки і печу. Обсяги менші, ніж зазвичай, але все ж є. Невелику партію передам воїнам у великодній кошик від нашої громади.