Депутатам Верховної Ради, які обираються за списками партій, довести свою ефективність достатньо просто. Треба ходити на засідання парламенту, голосувати, розробляти законопроекти, працювати в комітетах і комісіях. А от від депутатів-мажоритарників вимагається значно більше. Адже вони обрані від округів, тому, крім роботи у парламенті, повинні працювати в областях, районах, містах і селах. За якими критеріями оцінювати їхню корисну дію? Головних критеріїв — 7.

На першому місці, безумовно, — особиста активність народного депутата. Важливо те, як часто він буває в окрузі, веде особистий прийом громадян, організовує або бере участь у публічних заходах, відвідує школи, лікарні, підприємства. До речі, особистий прийом громадян — це обов’язок депутатів, визначений законом про їхню діяльність. Важливо також з’ясувати, як спілкується депутат із представниками місцевих органів влади. Це вкрай важливо, адже низку проблем, з якими вони стикаються, можна вирішити виключно на рівні Верховної Ради або уряду. І без допомоги народного депутата тут не обійтися.

По-друге, слід подивитися, як працює приймальня народного депутата. Отримання звернень виборців, оперативна реакція на них, інша допомога, зокрема юридична, — приклад правильної роботи. До того ж бажано, щоб в окрузі було кілька приймалень для зручності людей із різних місцевостей.

По-третє, важливим є звітування депутата, а також інформування виборців про його діяльність. Це — одне з головних завдань народного обранця. За законом «Про статус народного депутата» він зобов’язаний інформувати виборців про свою депутатську діяльність не рідше двох разів на рік. Найпростіше це робити на зустрічах із людьми, у соціальних мережах та ЗМІ. Ну і, звичайно, слід публікувати звіти про виконану роботу.

По-четверте, вкрай важливим є висвітлення роботи народного депутата у ЗМІ, перш за все — місцевих. Адже це — перевірка на публічність народного обранця. Присутність на різноманітних ток-шоу та передачах українських телеканалів, висвітлення діяльності депутата у соціальних мережах, власному веб-сайті дозволяє людям відстежувати його роботу.

По-п’яте, слід подивитися на подані депутатські запити та звернення. Важливими є передусім ті, які стосуються місцевих проблем. Часто за ними — долі людей, які шукають захисту та правди. Тому депутат, який справді опікується своїм округом, повинен готувати багато подібних документів. І обов’язково відстежувати їхню подальшу долю, доводити до кінця підняті питання.

По-шосте, варто оцінити законодавчі ініціативи депутата у Верховній Раді. Насамперед, дивимося на подані законопроекти, які пов’язані з проблемами округу. Важливим також є відвідування депутатом засідань, його вступи, а також голосування за закони. І хоча часто вони можуть не мати безпосереднього зв’язку з округом, однак стосуються реформ. Наприклад, децентралізації, від якої виграють громади.

І сьомий, найважливіший критерій: скільки ресурсів депутат зміг залучити на свій округ. Мова не лише про вирішення наболілих
проблем, але й про розвиток територій. Передусім, це субвенції на соціально-економічний розвиток з державного бюджету, а також кошти районних та обласних бюджетів. Саме від активності депутата, його професійних навичок, уміння домовлятися у парламенті та уряді часто залежить, скільки коштів отримає його округ. А ще не забуваймо про інвестиції, нові робочі місця, спонсорські кошти тощо.
Усе це досвідчений депутат може знайти та залучити для розвитку конкретних міст і сіл та цілих регіонів.

Тому депутати від округів і працюють набагато більше ніж «списочники». Звичайно, мова лише про тих, хто відповідально ставиться до своїх обов’язків. Ті ж, хто у своїх округах не з’являються роками, є депутатами лише формально. Адже їхній коефіцієнт корисної дії близький до нуля.

Аліна Світла