Що дає земельна реформа? По-перше, це захист економічних інтересів та надійність інвестицій в аграрній промисловості та суміжних галузях.

По-друге, земельна реформа збільшує доходи бюджету від вищої оцінки вартості землі та більших рентних платежів.
По-третє, вона створює новий ліквідний ринок в Україні та знищує тіньові схеми, що знову ж таки позитивно вплине на державну казну.
По-четверте, вона повинна сприяти модернізації малих та середніх фермерських господарств, потенціал яких ігнорувався українською владою усі роки незалежності. Реформа повинна відкрити фермерам можливості отримати доступні кредити та сприятиме розвитку нашої банківської системи.

УСІ МОЖУТЬ ВІД ЦЬОГО ВИГРАТИ
Сьогодні власники так званих паїв — у більшості жителі сільської місцевості — отримують орендну плату, що за розміром значно поступається ставкам їх західних сусідів. Не отримуючи гідної плати за свої паї, ці люди не бачать особливого зиску у такій «власності», а тому часто вони навіть не бачать сенсу у правильному оформленні землі, якою вони нібито володіють. Ба більше, вони не відчувають себе господарями на тій землі. А справжні власники землі іменуються майже образливим словом «пайщики», від якого віддає безвихіддю. Відкриття земельного ринку, який правильно функціонує, дозволить їм більше заробляти — чи то за рахунок більш достойної орендної плати, чи то за рахунок продажу землі. Чи хоча б дозволить їм використати свою землю як заставу під кредити, у будь-якому разі розширивши їхню фінансову свободу.

Дрібним фермерам земельна реформа дозволить отримати можливість стати справжніми землевласниками, а отже краще планувати своє майбутнє. А згодом — витрачати менше часу на переоформлення різного роду документів та договорів, мати більше часу для плідної роботи на землі. Хоча великі агрохолдинги матимуть справу із збільшенням орендних платежів, вони можуть врешті отримати можливість оформити оброблювану землю у свою власність. Очевидно, це створює можливість збільшити свою базу активів, а також працювати на більш викритому і ліквідному ринку, що зменшить витрати їх бізнесу. Та більш за всіх, на нашу думку, виграє держава — через неодмінне збільшення доходів, через зростання інвестицій та економічної активності. Отже, в інтересах держави, щоб ринок землі розвивався.

ЗАПРОВАДЖЕННЯ РИНКУ —
ЛИШЕ НА ПРАВИЛЬНИХ УМОВАХ
Так само як зважений запуск ринку сільськогосподарської землі може надати нове дихання українській економіці, помилки при його запуску можуть призвести до руйнівних наслідків.
Ставки у цьому питанні високі, а отже для запровадження ринку землі потрібно враховувати наступні передумови.

1
Надважливо, щоб існував загальнодоступний електронний реєстр власності на землю. Виходячи із ризиків, пов’язаних із створенням та наповненням реєстру, можливо, варто було би найняти визнану іноземну компанію для його управління.

2
Важливим компонентом земельної реформи є незаангажовані суди, яким доведеться вирішувати чимало спорів щодо земельних питань, як тільки цінність землі в Україні зросте. В ідеалі для вирішення таких спорів варто створити спеціальні суди під наглядом міжнародних консультантів.

3
Для уникнення ризиків концентрації землі варто буде запровадити обмеження на загальний розмір земельних ділянок, що можуть бути у власності однієї особи як на рівні окремих районів, так і на загальнонаціональному рівні.

4
Серед інших існуючих в деяких європейських країнах обмежень, про які варто подумати, є вимога для фізичних осіб мати профільну аграрну освіту, а для юридичних осіб — вимога щодо наявного досвіду в обробці землі або переробці аграрної продукції. Однак, варто мати на увазі, що такі обмеження можуть призвести до зменшення попиту на землю, а отже обмежити зростання її вартості.

5
Іноземні гравці, приватні та державні, повинні отримати доступ до купівлі землі сільгосппризначення в останню чергу, але важливо, щоб вони такий дозвіл рано чи пізно отримали. Окрім збільшення їх відповідальності за землю через інститут власності (на відміну від оренди), їхній вихід на ринок допоможе запровадити нові технології і техніки для обробки великих земельних ділянок — те, що незвично для європейських країн, але є частиною нашої реальності.

6
Створення електронної бази даних використання земельних ділянок (сівозміни, використання добрив та засобів захисту рослин) допоможе потенційним покупцям отримати більше важливої інформації для оцінки вартості ділянок. Також така база допоможе виявляти недобросовісних землекористувачів чи землевласників, проти яких у майбутньому можна буде застосовувати певні санкції.

7
Обов’язковою умовою запровадження ефективного ринку землі є програма дешевого кредитування фермерів, що є життєво важливим для дрібних господарств. Такі кредити повинні допомогти фермерам у купівлі землі, або фінансуванні більш ефективного її використання із впровадженням новітніх аграрних технологій, або більш ефективного використання активів, наприклад, через будівництво теплиць чи автоматизованих молочних ферм.
Власне земля є найкращою заставою під такі кредити. Держава повинна розглядати можливість створення агрокооперативів для найбіднішої верстви населення, яка навіть не має можливості створити малі господарства. Такі кооперативи також би створили робочі місця в селах.

8
Запровадження вільного ринку землі варто зробити поетапним. На першому етапі слід відкрити продаж землі лише для фізичних осіб — громадян України. Тут можна буде перевірити ефективність процесу та виправити можливі недоліки роботи ринку. Громадяни на цьому етапі можуть отримати доступ до землі, що належить державі. Держава повинна отримати можливість викупити землю у тих, хто не здає її в оренду.

Первинний продаж варто провести виключно через електронні аукціони, а далі — дозволити вільний вторинний ринок. Можливо, на цьому етапі також запровадити ліміти на купівлю землі в одні руки. Очевидно, в такому випадку малоймовірно, що ринок запрацює повноцінно, але певні зачатки ліквідного ринку можна буде сформувати.

9
Електронні аукціони для первинного продажу землі є важливим елементом прозорого ринку. Ціни продажу землі на таких аукціонах дозволять створити орієнтири для вторинного ринку землі. Такі орієнтири можна буде використати при визначенні мінімальної ціни для подальших угод продажу землі, що дозволить уникнути заниження її вартості у майбутньому. Можливо, після цього можна буде перейти до нових етапів земельної реформи, які дозволять вільний продаж землі юридичним особам.

10
Щоб у юридичних осіб не виникало нарікань, можна передбачити на першому етапі мораторій на продаж землі, яка перебуває в оренді, на певну дату. Це дозволить великим господарствам зберегти свої активи, а також убезпечитися від значного зростання ставок оренди при перепідписанні контрактів, допоки не отримають на законодавчому рівні можливість вільно купувати землю.

ПЕРЕПОНИ ДЛЯ РИНКУ ЗЕМЛІ
Можна із впевненістю сказати, що запровадження ринку землі не буде легким. Українські олігархи, більшість із яких є великими землекористувачами, а деякі з них займають високі посади в країні, не мають особливого бажання проводити реформу.
На додачу до непопулярності ідеї вільного обігу землі серед населення та політиків, така ідея є вкрай непопулярною серед власників агрохолдингів — найбільших землекористувачів, що обробляють близько третини сільськогосподарських земель.
Деякі з них, наприклад, стверджують, що законодавство повинно передбачати тривалий перехідний період, щоб вони мали змогу накопичити необхідний фінансовий ресурс для купівлі землі, котру орендують.

Інакше вони бачать загрозу, що відкриття ринку землі призведе до виснаження їхніх фінансових ресурсів та зупинить розвиток сільськогосподарської галузі. Вони також мають рацію.

І тут виникає нове завдання на майбутнє для політиків, економістів та експертів — економічна справедливість для всіх учасників земельних відносин повинна бути відновлена якнайшвидше.

За матеріалами Інтернет-сайту
«Економічна правда»
epravda.com.ua