Слова «інвалід», «візочник», «колясочник», «паралітик», «ампутант», «каліка», «діабетик», «глухонімий», «шизофренік», «псих», «даун», «людина з особливими потребами», «людина з обмеженими можливостями», «безробітний» досить давно вважаються в українському суспільстві неприйнятними, оскільки зачіпають людську гідність. Натомість запропоновано вживати конструкції «людина з тимчасовою втратою мобільності», «людина з когнітивними порушеннями», «людина з порушенням зору», «людина з порушенням слуху», «людина, яка перебуває поза ринком праці» тощо.

Тепер нові терміни закріпили у першому в Україні державному стандарті безбарʼєрної мови «Термінологія безбар’єрності», який офіційно представили 2 березня. Норми охоплюють понад 100 термінів. Вони стосуються прав і можливостей людей з інвалідністю, маломобільних груп, нейровідмінних людей, ветеранів і ветеранок, батьків із дітьми та інших груп, що стикаються з упередженнями. Документ розробила Національна комісія зі стандартів державної мови.

Термінологія стане обов’язковою для офіційної документації, правничої та наукової літератури, сфер освіти та урядування. Також стандарт рекомендований для використання у медіа та публічних комунікаціях.

Безбар’єрність — це не тільки фізичний доступ до будівель, послуг, або просторів, а й відсутність бар’єрів у мові та спілкуванні. Мовна дисципліна та повага до людей змінять суспільство на краще.

Ознайомитися з новим стандартом можна на сайті Національної комісії зі стандартів державної мови за покликанням