Сучасний статус Малого Державного Герба Тризуб отримав у 1992 році, однак його історія сягає Х століття. Археологічні знахідки засвідчують, що це був родовий знак Рюриковичів. Його карбували на срібниках і златниках князя Володимира Великого. Саме ці артефакти стали вагомим аргументом під час затвердження герба сучасної України — як символу спадкоємності від Київської Русі.

У 1918 році після проголошення незалежності Української Народної Республіки Тризуб обрали державним гербом за ініціативи Михайла Грушевського. Він став знаком відродження української державної традиції після століть імперського панування.

У радянський період Тризуб був заборонений. Його використання трактували як «антирадянську діяльність» і карали ув’язненням. Попри це, символ залишався знаком боротьби за свободу.

Відповідно до статті 20 Конституції України, Державний Герб має дві форми. Малий Державний Герб — золотий Тризуб на синьому щиті — затверджений Верховною Радою 19 лютого 1992 року. Його зображено на паспортах, державних печатках і гривнях. Великий Державний Герб має включати Малий Герб та інші історичні символи, зокрема козака з мушкетом — емблему Війська Запорозького. Попри проведені конкурси й розроблені ескізи, він досі не ухвалений парламентом.

Тризуб — один із найлаконічніших і водночас найбільш упізнаваних гербів світу. У його графічному начерку часто вбачають слово «ВОЛЯ» — інтерпретацію, що з’явилася на початку ХХ століття й набула символічного значення. Дослідники також говорять про поєднання в ньому дохристиянських мотивів, християнської традиції та ідеї державницької тяглості.

19 лютого 1992 року Україна не створила новий символ — вона повернула свій історичний знак, що понад тисячу років уособлює свободу, гідність і державність.