Ця дата має глибоке й трагічне підґрунтя. 16 лютого 2015 року під час запеклих боїв за Дебальцеве загинув Дмитро Лабуткін — капітан 3-го рангу, редактор телерадіостудії Міноборони «Бриз». Він виконував бойове завдання, збираючи фото- та відеодокази присутності регулярних російських військ на території України. Під час виходу українських підрозділів з оточення офіцер зник. Згодом бойовики поширили відео з його документами та тілом, використавши це у пропагандистських цілях. Зняті ним матеріали стали вагомими доказами російської агресії, а його загибель засвідчила: військовий журналіст — такий самий воїн, який ризикує життям заради правди.

До 2018 року військові журналісти не мали окремого професійного дня. Ініціатива вшанування належала медіаспільноті та Міністерству оборони України. 17 січня 2018 року наказом №27 16 лютого офіційно визначено Днем вшанування військових журналістів. Це не стільки свято, скільки день пам’яті тих, хто загинув під час виконання службових обов’язків, а також визнання внеску цивільних журналістів, які працюють на передовій.

Після початку повномасштабного вторгнення значення цього дня набуло ще глибшого змісту. Частина журналістів змінила мікрофони на зброю, а пресофіцери стали невід’ємною складовою кожної бригади. Україна опинилася серед найнебезпечніших країн для роботи медіа. Українські й іноземні журналісти гинуть під час обстрілів і цілеспрямованих атак ворога. Попри це інформаційний фронт тримається — завдяки професійності, мужності та відданості своїй справі.

Сьогодні ми дякуємо всім, хто працює в умовах війни, хто документує злочини агресора, розповідає світові правду про Україну та щодня повертається з передової з новими свідченнями нашої боротьби.

Зі святом усіх, хто тримає інформаційний фронт. Нехай кожен репортаж завершується безпечним поверненням, а об’єктив фіксує лише наші перемоги. Дякуємо за роботу в найгарячіших точках.