Професійне свято було офіційно запроваджене у 2015 році, однак історія військово соціальної служби значно глибша. Її витоки сягають перших років незалежності, коли Україна постала перед викликом створення власної армії не лише боєздатної, а й морально стійкої.

3 червня 2011 року тодішній міністр оборони Михайло Єжель підписав рішення про встановлення Дня спеціаліста військово соціального управління та виховної роботи. Це стало визнанням ролі тих, хто працює не з технікою чи озброєнням, а з людською психікою та внутрішньою мотивацією.

На початку 1990 х років Україна формувала Збройні сили в умовах економічної кризи, політичної нестабільності та руйнування радянської ідеологічної системи. У 1992 році близько 250 тисяч військовослужбовців склали присягу на вірність державі, однак моральний стан армії залишався вразливим. Частина командирів зберігала старі підходи, що безпосередньо впливало на боєготовність підрозділів.

Історичні документи того періоду свідчать, що армія потребувала нового виховного та соціального підходу. Саме тоді почала формуватися військово соціальна служба, покликана створити здоровий психологічний клімат у військових колективах.

Сьогодні значення цієї роботи важко переоцінити. Станом на 2025 рік у Збройних силах України служать близько 900 тисяч осіб, що майже у п’ять разів більше, ніж на початку 2014 року. Понад 70 тисяч із них жінки, з яких близько 48 тисяч є військовослужбовицями. Кожен із цих людей щодня працює в умовах надзвичайного психологічного навантаження.

Психологічна підтримка в українській армії вибудувана за чотирирівневою системою. Перший рівень передбачає самодопомогу та взаємодопомогу безпосередньо в підрозділах. Другий рівень – це робота військових психологів у пунктах постійної дислокації та районах виконання бойових завдань. Третій рівень психологічна декомпресія після участі в бойових діях. Четвертий рівень довготривала спеціалізована реабілітація для військовослужбовців, які цього потребують.

Водночас спеціалісти військово соціального управління опікуються й питаннями соціального захисту військових та їхніх родин. У 2024 році фінансування оборони перевищило 980 мільярдів гривень, що становило майже 13 відсотків ВВП. На 2025 рік бюджет сектору безпеки і оборони сягнув рекордних 2,8 трильйона гривень, частина яких спрямована на соціальні гарантії для військовослужбовців.

Результати цієї роботи мають конкретне вимірювання. З кінця листопада 2024 року завдяки спрощеним механізмам повернення до служби до війська повернулися понад 29 тисяч військовослужбовців, які раніше самовільно залишили частини.

Повномасштабна війна зробила психологічну стійкість одним із ключових елементів національної безпеки. Сьогодні психологічне забезпечення є пріоритетом для командирів усіх рівнів, зокрема в умовах протидії не лише збройній, а й інформаційній агресії.