Історія оборони ДАПу стала одним із фундаментів сучасної української ідентичності. Подвиг його захисників показав усьому світові: українська воля не ламається навіть тоді, коли не витримує бетон. Поєднання офіційної дати — 20 січня — та громадської ініціативи вшанування 16 січня підкреслює глибоку суспільну шану до кожного з 242 днів цієї безперервної боротьби.

Одним із найяскравіших прикладів військової честі стала надзвичайна стійкість групи Максим Ридзанич («Адам») у пожежному депо. Відмова прийняти пропозицію здатися в полон і рішення тримати оборону до останнього підтвердили його слова про людську гідність як найвищу цінність. Завдяки професійній роботі зв’язківців-орієнтувальників бійцям вдалося вийти з оточення, зберігши життя та боєздатність для подальших боїв.

Про стратегічне значення оборони ДАПу неодноразово говорив Олег Мікац. Саме аеропорт став щитом, який зупинив стрімке просування ворога та дав Україні час підготувати оборону інших ключових напрямків. Сьогоднішні бої за Бахмут і Соледар є прямим продовженням тієї ж великої оборони, де кожен метр землі тримається на такій самій надлюдській мужності, яку колись продемонстрували перші «кіборги».

Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто став символом нашої незламності. Оборона Донецького аеропорту назавжди змінила уявлення про межі людських можливостей. Коли ворог називав українських воїнів «кіборгами», він фактично визнавав власне безсилля перед духом, міцнішим за бетон і сталь.

Ми згадуємо не стіни зруйнованого летовища, а людей, які наповнили ці руїни змістом. Згадуємо Максима Ридзанича — людину, чия вірність обов’язку й побратимам стала легендою ще за життя. Його слова про те, що краще померти людиною, ніж жити без честі, сьогодні є моральним орієнтиром для кожного, хто боронить Україну зі зброєю в руках.

Подвиг захисників аеропорту не був марним. Кожен день цієї оборони сковував сили ворога, давав країні дорогоцінний час і дозволяв укріплювати фронт. ДАП став першою фортецею у великій війні, заклавши основу тієї стійкості, яку Україна демонструє й нині — у боях за кожне місто і кожне життя.

Вшановуючи пам’ять 97 полеглих героїв і згадуючи тих, чия доля досі залишається невідомою, ми промовляємо обіцянку: жодна історія звитяги не буде забута. Їхня мужність — це вогонь, що не дає згаснути надії на перемогу.

Слава захисникам Донецького аеропорту!

Слава Україні!