За даними історичних архівів Лондонського метрополітену та транспортних енциклопедій, саме 10 січня 1863 року в столиці Великої Британії запрацювала перша у світі підземна залізниця. Перша лінія мала довжину близько шести кілометрів і з’єднувала сім станцій. Вагони освітлювалися газовими лампами, а потяги рухалися на паровій тязі. Попри дим і задуху в тунелях, лондонці швидко оцінили зручність підземки, і мережа почала стрімко розширюватися. У 1890 році в місті відкрили першу електричну гілку метро.

Ще у 1814 році англійський інженер Марк Брюнель винайшов тунелепрохідний щит, надихнувшись морським молюском, який прогризає деревину затонулих кораблів. А у 1842 році під Темзою завершили будівництво тунелю, який став прообразом майбутніх метрополітенів.

Ідея підземного транспорту швидко поширилася Європою. Наприкінці XIX – на початку XX століття метро з’явилося у Будапешті, Парижі, Берліні та Глазго. Кожне місто вкладало у свою підземку власний архітектурний стиль і характер.

В Україні історія метро має окреме значення. Першим містом із підземкою став Київ: 6 листопада 1960 року тут відкрили першу лінію. Станція Арсенальна і сьогодні залишається однією з найглибших у світі – понад 100 метрів. У 1975 році метро запрацювало у Харків, а у 1995-му – у Дніпро.