Почавши з кількох читалень, товариство вже до Першої світової війни створило мережу з понад 2,5 тисяч закладів — своєрідних «народних університетів». Це була перша масштабна освітня система українців, і вона виникла без жодної державної підтримки — винятково завдяки самоорганізації.

За 70 років «Просвіта» видала понад тисячу україномовних книжок загальним накладом у 5 мільйонів примірників. Читанки, календарі, науково-популярні та культурні видання вперше стали доступними не еліті, а звичайним селянам, ремісникам, робітникам. Саме в їхніх руках україномовна книжка перестала бути рідкістю й перетворилася на інструмент самоусвідомлення.

«Просвіта» стала осередком формування нової еліти: вчителів, журналістів, реформаторів, політиків, які згодом творили українську державність і культуру. Вона пережила імперські заборони, репресії та війни, але знову і знову відроджувалася, доводячи, що освіта — це один із найбільш незламних чинників національного розвитку.

Своєю роботою «Просвіта» не просто виховувала читачів. Вона створила культуру знань, інструментом якої стала українська мова — й саме завдяки цьому, українці навчилися мислити як нація.