Ще більш відверто висловився Бен Ходжес, колишній командувач Сухопутних військ США в Європі: 



Нолан Пітерсон, воєнний кореспондент, вважає, що велика удача в цей день бути в Україні: 



Майкл МакКей, доктор філософії Лондонської школи економіки та політичних наук, який називає себе літописцем загарбницької війни Росії, написав так: 



Служба безпеки України (СБУ) та Головне управління розвідки Міноборони (ГУР) — основні організатори диверсій в російських тилах — стверджують, що обирають для них цілком законні цілі: чи то воєнні бази, чи то інфраструктурні об'єкти, що живлять російську агресію. І роблять вони це далеко не вперше — спецоперації всередині Росії почалися чи не з перших місяців широкомасштабного вторгнення Росії в Україну, нагадує DW. І пише про найрезонансніші з них.



Відкритий у 2018 році Керченський міст став не тільки символом незаконної анексії півострова та ключовим елементом російської пропаганди «возз'єднання» — від початку широкомасштабного вторгнення він є однією з головних логістичних артерій для постачання військ, техніки та пального на війну проти України, пише видання. І нагадує, що СБУ організувала три атаки на цей об’єкт, кожна з яких змінювала уявлення як про спроможності українських спецслужб, так і про неприступність російської оборони.

Так, зранку 8 жовтня 2022 року вантажівка, начинена вибухівкою, в'їхала на міст із боку Краснодарського краю. Пристрій із гексогеном, еквівалентним 21 т тротилу, був замаскований під палети пакувальної плівки, завантаженої в порту Новоросійська. Вибухнувши просто посеред мосту, вантажівка обвалила дві секції автомобільної частини довжиною 103 м, на додачу запаливши 8 цистерн із дизельним пальним, які в цей час рухалися залізничною колією. 



У результаті рух мостом був зупинений на 22 дні, що спричинило дефіцит пального та боєприпасів у Криму. Росіяни були змушені перенаправити логістику через окуповані території Запорізької області. А головне — операція показала, що ключові об'єкти Росії вразливі попри їхню сувору охорону.

Влітку наступного року Україна продовжила атаки. Перший удар — ракетами С-200 — хоч і був невдалим, проте змусив Росію посилити захист мосту значно дорожчими ЗРК С-400. Новий напад відбувся вже за декілька днів. Не з неба, а з моря — біля опор мосту вибухнули два безпілотні човни, що пройшли кримською акваторією. Кожен із дронів ніс по 850 кг вибухівки, яка пошкодила дві секції автомобільної частини та одну залізничну. Росія обмежила рух мостом вже на місяць.

Зрештою удар по мосту поклав початок цілій низці безпілотних атак, які в наступні роки порушили домінування Росії у Чорноморській акваторії.

У грудні 2024 року СБУ атакувала баржу, яка перевозила два баштові крани та 120 т будівельних матеріалів для ремонту мосту. Два дрони-камікадзе вразили судно просто в Керченській протоці, знищивши техніку та поранивши, за даними російських джерел, 15 членів екіпажу. 

3 червня 2025-го, СБУ знову дистанційно підірвала опори, цього разу замінувавши їх під водою. 



Першим істотним результатом стало пошкодження радіолокаційного літака А-50, що базувався на білоруському аеродромі в Мачулищах — у лютому 2023 року його за допомогою двох fpv-дронів атакували партизани з білоруського руху BYPOL. 

У серпні того ж року дрони Головного управління розвідки атакували аеродром Сольці в Новгородській області. Удар був спрямований на бомбардувальники Ту-22М3, щонайменше один був пошкоджений. Однак не обійшлося і без втрат з українського боку: повертаючись на підконтрольну територію, розвідувальна група потрапила в засідку, в якій загинув підполковник Олег Бабій, нагадує DW.

1 червня 2025 року цілі рої дронів — загалом 117 штук — атакували одразу 4 аеродроми в різних куточках Росії, легко долаючи системи ППО. Просто під стіни авіабаз їх доставили звичайні фури, чиї водії навіть не здогадувалися про таємний вантаж. СБУ запевняє, що в результаті операції «Павутина» знищили загалом 41 літак, зокрема А-50, Ту-95, Ту-22 М3 і Ту-160, що становило 34% носіїв крилатих ракет Росії. 

Нагадаємо, операцію «Павутина» готували понад півтора року. Нею безпосередньо керував очільник відомства Василь Малюк за дорученням президента України Володимира Зеленського. Підготовка відбувалася в умовах суворої секретності.



І все ж тривалий час Києву нічим було відповісти на безумовно ракетну перевагу Москви. Брак власних засобів ураження та носіїв для них, а також сувора заборона західних партнерів на удари по російські території призвели до того, що атаки з повітря тривалий час здійснювались лише по території України.

І от у липні 2023 року дрони СБУ атакували бізнес-центр «Москва-Сіті». Два безпілотні апарати вразили будівлі та спричинили паніку в столиці Росії. За даними Reuters, російська ППО виявилася неефективною проти малих дронів, що змусило владу посилити заходи безпеки в Москві.

Надалі атаки українських безпілотників перетворилися вже звичну багатьом справу, коли навіть рекорди дальності польотів сприймаються в країні як звичайне явище. У квітні 2024 року дрон ГУР пролетів 1200 км до Нижньокамська в Татарстані, де вразив нафтопереробний завод «Танеко», зупинивши частину виробництва. В червні того ж року дрони СБУ, пролетівши близько 1800 км, атакували радіолокаційні станції «Воронеж» в Оренбурзькій області, які були частиною системи раннього попередження про ракетні атаки.



Залізнична інфраструктура Росії забезпечує транспортування боєприпасів і пального для армії, тож СБУ та ГУР регулярно організовують диверсії для її порушення. Так, ще 30 листопада 2023 року таємні агенти СБУ підірвали потяг із пальним у Північномуйському тунелі на Байкало-Амурській магістралі. Вибухівка була закладена в цистернах, що зупинилися в тунелі, пожежа заблокувала рух на кілька днів, порушивши постачання до східних регіонів Росії.

1 червня 2025 року в Брянській та Курській областях Росії майже одночасно обвалилися залізничні мости, спричинивши аварії потягів. І хоча СБУ та ГУР не взяли на себе відповідальність за ці аварії, за кордоном вважають причетними до них саме українські спецслужби.

СБУ та ГУР провели низку операцій із вбивства колаборантів, російських офіцерів або військових інженерів, причетних до ракетних атак по цивільних об'єктах. Втім, через секретність операцій повний перелік ліквідованих осіб залишається невідомим, а офіційні підтвердження є радше рідкістю.

З того, про що відомо зараз — успішний замах СБУ у грудні 2024 року на генерал-лейтенанта Ігоря Кіріллова, начальника військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту ЗС Росії. Його звинувачували у воєнних злочинах, зокрема в організації хімічних атак проти українських Сил оборони. 

Раніше того ж року в Кузьминському лісопарку Москви агенти ГУР застрелили Михайла Шацького, заступника головного конструктора КБ «Марс», відповідального за модернізацію ракет Х-59 і Х-69, а також розробку нових безпілотників для російської армії. Операція була офіційно підтверджена ГУР, втім її деталі досі не розкрито.