Від «Києва за три дні» до «передислокації» з Херсона
- 21 листопада 2022, 13:45
"У нас немає опалення, немає світла, немає води, немає мобільного зв’язку і немає інтернету. Але немає росіян. Я надзвичайно щасливий, що тепер ми вільні!" Ці слова невідомого жителя Херсону завдяки агенції AFP почув, мабуть, кожен, хто хоч трохи цікавиться подіями в Україні.
Росіяни, які захопили стратегічно важливий обласний центр на півдні країни та тримали його понад вісім місяців, не хотіли навіть припускати, що він може знову стати українським. Ми тут назавжди, неодноразово підкреслювали російські пропагандисти. Мешканців відрізали від України інформаційно, вводили російські рублі, змушували брати паспорти РФ, залякували... Але операція по звільненню Херсона, яка, за словами головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, тривала з початку вересня, змусила російських загарбників змінити плани.
На думку Кремля, відомий своєю жорстокістю командувач російським угрупованням генерал Суровікін мав утримати захоплене і повести армію на штурм нових рубежів. Натомість генерал нещодавно заявив, що повинен "зберегти особовий склад". Тому має "зробити маневр" і перевести війська на лівий беріг Дніпра. Частину мешканців Херсона загарбники також намагалися ввести в оману та переправити на іншій берег. Але охочих рятуватися від ЗСУ майже не було.
Перед відходом окупанти крали та вивозили все — від музейних колекцій до предметів побуту звичайних українських сімей. Прихопили навіть останки Григорія Потьомкіна, що зберігалися в Катерининському соборі. Демонтували також пам'ятник цьому князеві, який вважається засновником міста. Перед цим з вулиць зникли пам'ятники Суворову та Ушакову, повідомляють українські ЗМІ.
Напередодні відступу підірвали мости в Дар'ївці й під Снігурівкою, щезли також понтонні переправи.
11 листопада ЗСУ зайшли в Херсон. Мешканці зустрічали їх українськими прапорами, квітами і сльозами радості. Розчулені військові жартували:
Передові загони поставили на площі старлінки, щоб люди нарешті змогли зателефонувати рідним, розказали офіцери підрозділу аеророзвідки 28 ОМБР Роберт Бровді та Олександр Міщенко.
Про те, що передувало цій начебто легкості наступу українських військових, ще розкажуть і напишуть. Але — вже після війни. Зараз — лише скупі висловлювання тих, хто понад півроку щосили "тримав степ" неподалік від Херсона і втрачав там побратимів.
14 листопада в Херсон прибув президент України Володимир Зеленський. Поспілкувався з жителями. Нагородив захисників. І емоційно розказав про те, що значить визволення Херсона для України, під час виступу на саміті G20.
Наразі Херсон потроху повертається до нормального життя. Туди прямують вантажі з гуманітарною допомогою. Поступово відкриваються відділення державних банків, продовольчі магазини. Фахівці працюють над відновленням зв’язку, води, опалення, без яких місто залишили "російські визволителі". І — йдуть роботи з розмінування територій. Як повідомляють ЗМІ, тільки в перші дні після деокупації на Херсонщині вилучили більше 4 тисяч вибухонебезпечних предметів.
Тому військові радять мешканцям поки не поспішати додому. Навпаки — ще трохи перечекати у безпечному місті. Тим більше, що противник ще поблизу — за річкою.
На думку Кремля, відомий своєю жорстокістю командувач російським угрупованням генерал Суровікін мав утримати захоплене і повести армію на штурм нових рубежів. Натомість генерал нещодавно заявив, що повинен "зберегти особовий склад". Тому має "зробити маневр" і перевести війська на лівий беріг Дніпра. Частину мешканців Херсона загарбники також намагалися ввести в оману та переправити на іншій берег. Але охочих рятуватися від ЗСУ майже не було.
Перед відходом окупанти крали та вивозили все — від музейних колекцій до предметів побуту звичайних українських сімей. Прихопили навіть останки Григорія Потьомкіна, що зберігалися в Катерининському соборі. Демонтували також пам'ятник цьому князеві, який вважається засновником міста. Перед цим з вулиць зникли пам'ятники Суворову та Ушакову, повідомляють українські ЗМІ.
Напередодні відступу підірвали мости в Дар'ївці й під Снігурівкою, щезли також понтонні переправи.
11 листопада ЗСУ зайшли в Херсон. Мешканці зустрічали їх українськими прапорами, квітами і сльозами радості. Розчулені військові жартували:
"Тепер пересуваємося дуже повільно, бо треба прориватися через обійми".
Передові загони поставили на площі старлінки, щоб люди нарешті змогли зателефонувати рідним, розказали офіцери підрозділу аеророзвідки 28 ОМБР Роберт Бровді та Олександр Міщенко.
Про те, що передувало цій начебто легкості наступу українських військових, ще розкажуть і напишуть. Але — вже після війни. Зараз — лише скупі висловлювання тих, хто понад півроку щосили "тримав степ" неподалік від Херсона і втрачав там побратимів.
14 листопада в Херсон прибув президент України Володимир Зеленський. Поспілкувався з жителями. Нагородив захисників. І емоційно розказав про те, що значить визволення Херсона для України, під час виступу на саміті G20.
"Ця визвольна операція наших сил оборони є для України аналогією до багатьох битв минулого, які були переломними моментами у війнах. Вони символізували такі зміни, після яких люди вже знали, чия буде перемога, хоча ще й доводилося воювати заради неї. Вона ще не була крапкою в боротьбі проти зла, але вже визначала увесь подальший перебіг подій. Саме це ми відчуваємо зараз. Зараз, коли Херсон вільний", — підкреслив президент.
Наразі Херсон потроху повертається до нормального життя. Туди прямують вантажі з гуманітарною допомогою. Поступово відкриваються відділення державних банків, продовольчі магазини. Фахівці працюють над відновленням зв’язку, води, опалення, без яких місто залишили "російські визволителі". І — йдуть роботи з розмінування територій. Як повідомляють ЗМІ, тільки в перші дні після деокупації на Херсонщині вилучили більше 4 тисяч вибухонебезпечних предметів.
Тому військові радять мешканцям поки не поспішати додому. Навпаки — ще трохи перечекати у безпечному місті. Тим більше, що противник ще поблизу — за річкою.