Вісімнадцятирічна Катерина, родом з Олександрівки, працювала старшою піонервожатою у школі сусіднього села Цвітного, звідки був родом двадцятиоднорічний Віктор. Хлопець після армії працював у теперішніх Горішніх Плавнях Полтавської області водієм БілАЗу на гірничо-збагачувальному комбінаті, возив руду. В один з «довгих» вихідних Віктора молоді люди познайомилися у цвітненському клубі на танцях. Продовжили спілкування, а майже через рік вирішили брати шлюб. Пригадують, як свати приїхали на сватання у кузові вантажівки, а в день весілля, 28 жовтня, молодята їхали на білій «Волзі». Гуляли, за традицією, й у нареченого, й у нареченої, а під час фотографування підлога була засипана білими пелюстками хризантем.



Після весілля жили в Горішніх Плавнях, коли народився первісток, переїхали в Олександрівку, де побудували свій дім. Катерина закінчила Олексадрійське культпросвітнє училище і працювала у відділі культури, Віктор 20 років працював водієм на рейсовому автобусі, потім був водієм у Будинку культури. Мають синів Олександра і Віталія та шістьох онуків й онучок. Обоє вийшли на пенсію, та Катерина Григорівна не звикла сидіти вдома, а бажання допомагати людям знайшло реалізацію в роботі помічником-консультантом народного депутата України Олеся Довгого, Віктор Федорович їй у цьому допомагає — підвозить і забирає на машині.