Сергій Подуфалов разом з колегами допомагав очищати арсенал від боєприпасів. Коли група військових почала переміщати твердопаливний двигун до ракети 3М9 зенітно-ракетного комплексу «Куб» в автомобіль, щоб його вивезти, він загорівся, пролунали
вибухи, постраждали семеро людей.

У Сергія Подуфалова, як розповів начальник клініки пошкоджень військово-медичного центру Північного регіону Олександр
Бородай, були опіки, осколкові поранення і вибухова травма. Стан військовослужбовця був дуже тяжким і в подальшому тільки
все більше погіршувався, що і призвело до смерті.

Після проведення необхідних у таких випадках медичних експертиз Сергія Подуфалова привезли у його рідне село Ясинове. Церемонія прощання з військовослужбовцем тривала дві години. На неї з живими квітами та вінками прибули односельці, побратими з
півсотні п’ятого автобату «Чорний ліс» (військова частина А0739), військовики з військових частин А0981 та А1201, рідні, голова Олександрівської районної ради Григорій Гончаренко, перший заступник голови Олександрівської райдержадміністрації Анатолій Каражбей, працівники Олександрівського райвійськкомату. Близько години тривала панахида, що її провів військовий капелан, ієрей Микола Макогін.

Після відспівування під звуки траурних мелодій у виконанні військового оркестру Кіровоградського гарнізону процесія пройшла з вулиці Першотравневої, де жив Сергій Подуфалов, центральною вулицею села Ясинового до місцевого цвинтаря. У колоні можна було побачити стареньку бабусю — землячку воїна-земляка, яка з ціпком ледь дибала. В інвалідному візку їхав ще один односелець Сергія Подуфалова.

На цвинтарі, де вже покояться останки воїнів-визволителів часів Другої світової війни, військовий капелан Микола Макогін завершив траурну церемонію і під звуки Державного Гімну України і останній салют труну з тілом Сергія Подуфалова військовослужбовці опустили в могилу.

Потрібно було бачити, як побивалася за своїм синочком мама Сергія Подуфалова, його дружина, два сини, рідні. Коли закривали віко труни, то безутішна мати попросила ще раз його привідкрити, щоб в останнє побачити кровиночку… Змішалися постріли, мелодія гімну і сльози присутніх на церемонії похорону. Скупі сльози ковтали чоловіки, не приховували горя односельчанки і колежанки Сергія Подуфалова, не боячись порушити макіяж на обличчі…

Сергій Сокірін, заступник командира військової частини, де служив Сергій Подуфалов, зазначив: — Сергій Подуфалов був
тією людиною, до якої завжди можна було звернутися за допомогою. Він привів на військову службу в наш батальйон своїх синів, був
прикладом того, як потрібно себе поводити на військовій службі… Шкода, що він прожив лише неповних сорок чотири роки. Вічна
пам’ять нашому побратимові. Співчуваємо родині і близьким...

Василь Білошапка