«Рушники, рушники, то матусі моєї роки…»
- 20 серпня 2019, 16:29
До Дня Незалежності у Світловодському міському краєзнавчому музеї експонується виставка з власних фондів «Невмирущі традиції. Краса
на полотні». Виставка складається із двох розділів: «Рушники, рушники, то матусі моєї роки» та «Вишивала мати вишиванку».
Прийнято вважати, що вишивка —суто національне заняття українців. Та виявляється, вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений ще одяг скіфів. Арабський мандрівник у розповідях про русів (Х ст.) теж згадує, що вони мали вишитий одяг. Найпопулярнішим швом у вишивці завжди був хрестик. Наприкінці ХІХ століття така вишивка поширилася по всій Україні. Узагалі, вишита сорочка, вишитий рушник та хліб на ньому — довічні людські символи. Рушник — своєрідний оберіг, що супроводжував людину протягом
усього життя. На рушник повитуха приймала немовля, на щастя-долю давала мати рушник, коли проводжала в дорогу сина. В останню путь — на цвинтар — людину теж супроводжував рушник.
В основному фонді міського краєзнавчого музею зберігаються більше 70 рушників, подарованих жителями міста та району. Свого часу їх передали до музею Галина Дзюба, Надія Шиманська, Лідія Міщенко, Світлана Ткач, Валентина Павленко, Галина Шумейко, Віталій Таранець та інші. Звичайно, декого не тільки з авторів рушників, а й дарувальників, вже немає на світі. А рушники так багато можуть розповісти… Наприклад, рушник з ініціалами «С М» вишила мати почесного громадянина міста, відомого поета Віктора Соколова. Залишивши сиротами восьмеро малолітніх дітей, Мокрина Соколова померла від тифу, коли майбутньому поетові не було ще й року. Мабуть, найціннішим спадком від матері Віктору Вікторовичу і був той благенький рушник, який він беріг як найбільшу святиню і який вже на схилі років передав до музею. За кожним рушником — чиєсь нелегке життя, чиясь непроста доля.
Зберігаються у музеї і дві вишиті сорочки Віктора Соколова, їх привезла з Києва його онука Олена. Усього ж у музеї 30 вишиванок. Свого часу їх подарували Олена Шелестенко, Марія Михрякова, Галина Дзюба, Олена Євтушенко та інші. Є сорочки чоловічі, жіночі навіть дитяча,
датуються вони серединою та кінцем ХІХ – початком ХХ століття.
Особливе місце у фондах музею займають вишиті ікони та картини. Увагу відвідувачів привертають, зазвичай, сюжетні
картини. Вишиті багато років тому, вони не втратили яскравої кольорової гами, так само, як і раніше, ваблять зір, викликають цілу низку емоцій.
Завітайте до музею, помилуйтеся вишитими шедеврами талановитих умілиць. Виставка триватиме до 15 вересня.
Телефонуйте: (05236) 2 95 19.
Тетяна Ткачук
усього життя. На рушник повитуха приймала немовля, на щастя-долю давала мати рушник, коли проводжала в дорогу сина. В останню путь — на цвинтар — людину теж супроводжував рушник.
В основному фонді міського краєзнавчого музею зберігаються більше 70 рушників, подарованих жителями міста та району. Свого часу їх передали до музею Галина Дзюба, Надія Шиманська, Лідія Міщенко, Світлана Ткач, Валентина Павленко, Галина Шумейко, Віталій Таранець та інші. Звичайно, декого не тільки з авторів рушників, а й дарувальників, вже немає на світі. А рушники так багато можуть розповісти… Наприклад, рушник з ініціалами «С М» вишила мати почесного громадянина міста, відомого поета Віктора Соколова. Залишивши сиротами восьмеро малолітніх дітей, Мокрина Соколова померла від тифу, коли майбутньому поетові не було ще й року. Мабуть, найціннішим спадком від матері Віктору Вікторовичу і був той благенький рушник, який він беріг як найбільшу святиню і який вже на схилі років передав до музею. За кожним рушником — чиєсь нелегке життя, чиясь непроста доля.
Зберігаються у музеї і дві вишиті сорочки Віктора Соколова, їх привезла з Києва його онука Олена. Усього ж у музеї 30 вишиванок. Свого часу їх подарували Олена Шелестенко, Марія Михрякова, Галина Дзюба, Олена Євтушенко та інші. Є сорочки чоловічі, жіночі навіть дитяча,
датуються вони серединою та кінцем ХІХ – початком ХХ століття.
Особливе місце у фондах музею займають вишиті ікони та картини. Увагу відвідувачів привертають, зазвичай, сюжетні
картини. Вишиті багато років тому, вони не втратили яскравої кольорової гами, так само, як і раніше, ваблять зір, викликають цілу низку емоцій.
Завітайте до музею, помилуйтеся вишитими шедеврами талановитих умілиць. Виставка триватиме до 15 вересня.
Телефонуйте: (05236) 2 95 19.
Тетяна Ткачук
