На презентацію прибуло чимало людей — жителів села, гостей з Олександрівки, Красносілки, Ставидел. Серед гостей були помічники-консультанти народного депутата України Олеся Довгого Андрій Клименко та Катерина Бондаренко.

Розпочалася презентація піснею про Бандурове у виконанні аматорського фольклорного колективу «Бондарівна» Бандурівського сільського клубу під керівництвом завідувачки клубу Ольги Юрченко.

Про книгу і село тепло говорили ведуча презентації — завідувачка сільської бібліотеки Ніна Кучеренко, автори видання Микола Коломієць і Василь Білошапка. З появою книги авторів і жителів села привітали районна та сільська влада, житель Бандурового Микола Поліщук.

Потім усі присутні у залі отримали у подарунок книгу з автографами авторів. Після презентації людей запросили скуштувати куліш, смажену рибу, вареники.

Ідея книги, кошти на видання якої надав спонсор, належить почесному краєзнавцю Кіровоградщини, члену обласного літературного об’єднання «Степ» Миколі Коломійцю. Микола Миколайович особисто побував в багатьох оселях жителів Бандурового, накопичив чималий документальний матеріал, частина з якого стала основою для публікацій у районній газеті «Вперед», а згодом згодилась і в книзі. Багато відомостей про Бандурове було й у директора Олександрівського районного краєзнавчого музею Василя Білошапки. Допомагали у збиранні матеріалів для книги жителі села і вихідці із нього. Тож дослідники об’єднали свої зусилля і вийшла книга «Заховалось під крилом діброви… Історичний нарис про село Бандурове», де чимало жителів і вихідців села прочитають про себе та своїх рідних.
Привернуть увагу читачів розповіді про відомих людей, чиє ім’я пов’язане з селом. Це Герой Соціалістичної Праці Григорій Юрченко, контр-адмірал Дмитро Юрченко, інженер-механік танкера «Туапсе», кавалер ордена «Знак Пошани» Іван Павленко, родичі декабриста Василя Давидова і композитора Петра Чайковського Юрій Давидов, Ксенія Давидова, художниця Маріанна Давидова. У книзі міститься чимало історичного матеріалу про минуле села, його звичаї. Рясніє книга і віршами Миколи Коломійця.

Скромна на вигляд книга в собі таїть чимало відкриттів про відомих і невідомих бандурівців, які віками творили життя села. З величезною повагою ставляться автори до кожного героя книги, а їх у виданні представлено кілька сотень. Імена людей у книзі виділено півжирним шрифтом, незважаючи на те, чи це звичайні сапальниці Галина Юрченко, Галина Хлівна, Катерина Поліщук, чи відома художниця Маріанна Давидова та поміщики Росцішевські. Книга відображає історію села через історію окремих особистостей, цілих родин. Автори не обійшли увагою учасників АТО, чорнобильців, афганців, працівників культури, медиків, торговельників, поштарів. Хоч у селі зараз і немає школи, та у книзі відтворені живі образи талановитих сільських педагогів і випускників школи.

Не оминають автори увагою і нащадка декабриста Василя Давидова і композитора Петра Чайковського Юрія Давидова. Вони наводять цікаві спогади жителів села про їхнього «чудного барина», який зробив чимало для Бандурового. Деякі будинки, споруджені ним, дожили до нашого часу. У книзі вперше опубліковані фрагменти спогадів Юрія Давидова про свого дядька композитора Петра Чайковського, унікальні фотографії членів родини Юрія Давидова та його будинку на Красносільському хуторі біля Бандурового, розшукані авторами у фондах Державного меморіального музичного музею-заповідника П.І. Чайковського у Клину.

Окремої уваги заслуговують сторінки, присвячені Маріанні Давидовій — власниці хутора Дубрави поблизу Бандурового і талановитій художниці. Для їх написання автори опрацювали не тільки англомовне видання мемуарів Маріанни Давидової, а й копію її спогадів, що зберігається у фондах Кам’янського державного історико-культурного заповідника. Уперше публікуючи фрагменти спогадів Маріанни Давидової, авторам довелося робити переклад окремих частин тексту з французької, німецької, англійської мов, якими вільно володіла Маріанна Давидова. Вона залишила після себе не тільки мемуари, а й чудові картини, де зображено край та його мешканців на початку ХХ століття. Їм теж знайшлось місце у книзі Василя Білошапки та Миколи Коломійця.

Родина Льва і Маріанни Давидових дружила з родиною сусідів з Тимошівки Шимановських, з якої походить відомий польський композитор Кароль Шимановський. Зі сторінок книги читачі дізнаються про перебування Шимановських у Дубраві.

Розповідається у виданні і про перебування Кароля Шимановського у Бандуровому. У книзі опубліковано унікальне фото родини Шимановських біля будинку Росцішевських у Бандуровому, що зберігається у Варшавському університеті.

Варто відзначити ретельну роботу авторів над збиранням матеріалів про минуле Бандурового. Це документи не тільки україномовні, російськомовні, а й польськомовні. Спеціально для книги було перекладено фрагмент праці польського історика мистецтва Антонія Урбанського з невідомим до нині в Україні описом Тимошівки і Бандурового. Щоб розповісти про містичні уявлення жителів села позаминулого століття одному з авторів Василю Білошапці довелося перекласти з польської мови уривок невідомої в Україні праці польського вченого, секретаря польського письменника української школи Міхала Грабовського Андрія (Анджея) Підберезького, що є непересічним джерелом інформації про звичаї населення Чигиринського повіту Київської губернії, до якого колись належало село Бандурове. Праця А.Підберезького «Матеріали до демонології українського народу: з народних оповідань в Чигиринському повіті» за своїм змістом і наповненням стоїть в одному ряду з відомою працею більш відомого на Кіровоградщині дослідника старовини Володимира Ястребова.

Не багато в Україні є сіл, де встигли записати з вуст старих людей давні звичаї, пісні. Завдяки одному з авторів книги Миколі Коломійцю вдалося зберегти інформацію про те, як у Бандуровому святкували Різдво, Новий рік та весілля.

У ході написання книги один з її авторів Василь Білошапка створив символіку Бандурового, затверджену рішенням сесії Красносілківської сільської ради.

Автори книги щиро переймаються долею мальовничого села Бандурового і його мешканців, вірять, що село не зникне з гео-
графічної карти. Вони не є новачками у краєзнавстві. Василь Білошапка доклав рук і серця до написання понад 10 краєзнавчих видань, а Микола Коломієць — до двох чудових книг.

Олекса Непийвітер