Анна Холявінська: відкривайте в собі нові захоплення і нові навички
- 19 квітня 2019, 12:36
Пошук себе для кожної людини — довга дорога. Хтось у 80 шукає себе й не може зрозуміти сенс життя, а комусь у 16 вдається легко визначати пріоритети й цілі… Анна Холявінська вже знайома знам’янчанам як успішна дівчина, яка виборювала призові місця обласного етапу в олімпіаді з української мови і літератури та конкурсі знавців української мови імені Петра Яцика. Сьогодні вона — десятикласниця Петрівського НВК і не зупиняється на досягнутому.
— «Найскладніше почати діяти, все інше залежить тільки від наполегливості», — стверджувала Амелія Ергарт, і я повністю згодна з цим. Причиною захоплення наукою хімією стала зміна життєвих цінностей. Майбутнє хочу пов’язати з охороною здоров’я, бо це наймилосердніша галузь праці з усіх, і для мене це найголовніше.
Для кожного освіченого громадянина існує три визначальні напрями, знання яких забезпечує критичність мислення, свідомість та толерантність до людей та держави. Це — мова, історія та культура.
— Я все більше і глибше цікавлюся минувшиною і культурою, адже ці напрямки завжди поряд з літературою і оминати їх неправильно, — розповідає Анна, — саме тому з 10-го класу я почала заповнювати заявки на різні Школи, наприклад, Школа з української культури «Василь Стус: життя як творчість» та Школа з культурної дипломатії «Шляхами Леся Курбаса. Київ», стала учасницею Міжнародної двомовної польсько-української школи з культурної дипломатії. Під час участі в останній я зрозуміла, що презентувати нашу культуру захопливо, але водночас дуже відповідально і вимагає превеликої бази знань.
Дівчина наголошує, що кожен має в руках гаджет, і разом з тим всі інтегруються в світ, тому не має значення, звідки і де живе людина. Соціальні мережі — вікно для спілкування і пошук можливостей, а не тільки новин та власних постів.
— Усю інформацію про можливості я черпаю з Інтернету, але надихають мене люди, — продовжує співрозмовниця. — Мені пощастило мати в житті прегарного вчителя — Тетяну Василівну Дубок. Вона розпалила в мені вогнище бажання постійно ставати кращою. А, як відомо, змінюючи себе, ми змінюємо світ. Також разом з нею я навчилася ставити цілі, а вже потім шукати засоби для їх здійснення. Це абсолютно нескладно, а надто, коли бачиш живий приклад втілення людської бездоганності. У нагоді стають якраз всі розвиваючі проекти.
Балансувати на шальках постійного розвитку і відпочинку досить складно, про це знають всі, хто вкладав багато зусиль у працю, але є рецепти, які допомагають. Анна Холявінська одного дня відчула, що втомилася від великого гуманітарного світу і вирішила змінити вектор на світ природничий. А ще зрозуміла, що не можна спрямовувати всі зусилля в одне русло. Готуючись до Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт членів МАН у секції літературної творчості, дівчина знову відчула, що отримує задоволення від знань про нове і незнане.
— Моя порада всім, хто працьовитий — разом з відчуттям великої обізнаності женіть від себе відчуття «старезних бабусь», морального передсмертя, ніби все вже знаєш, відкривайте в собі нові захоплення і нові навички. Не дозволяйте вашому розуму старіти, будьте сучасними — змінюйтесь і змінюйте світ, — зауважує Анна. — Я знаю, що самоосвіта — це добре, але треба, щоб був вчитель. Спочатку закохуєшся у вчителя, а тоді у предмет.
Великі навантаження у старшій школі ніколи не лякали Анну Холявінську, вона вже має окреслений план своїх життєвих намірів. Дівчина вважає, що ще наприкінці 9 класу у школі має закінчитися різноманіття предметів і початись спеціалізація, а ще б, якби могла, вона б дозволила учням старшої школи обирати предмети на власний розсуд.
Останні проекти, в яких себе реалізувала Анна, — це науково-дослідницькі роботи з літературної творчості та журналістики, остання стосувалася маніпуляцій свідомістю людей через місцеві інтернет-видання.
— Перша робота для душі, друга — мій великий челендж, і я подолала його гідно. Не думала, що на локальному рівні у ЗМІ відбуваються маніпуляції через сучасні інтернет-видання. Але науковий підхід дав зовсім інші результати, — продовжує Анна. — Найбільше це відбувається саме на політичні теми, люди навіть не усвідомлюють, що є журналісти, які стоять, мов «собаки-охоронці» між владою і людьми, а є «собачки», які годять владі. І у нас деякі обласні видання схиляються до другої моделі поведінки. Щоправда, левова частка веде політику негативізму, що є тим самим гачком, який лоскоче нерви людям, тож вони охоче сприймають усе написане. Насправді це неймовірно, проте непомітно, поки не починаєш аналізувати. Особисто я схиляюся до об’єктивних інтернет-видань без зайвої чорноти й кривавості.
Підготувала Оксана Войчишина