Двоюрідні брати Денис Філоненко та Вадим Коршков, можна сказати, виросли разом. Народилися обоє у серпні 1994 року, закінчили школу, вступили у Дніпродзержинський енергетичний технікум, успішно його закінчили, одержавши дипломи енергетиків. І ось 8 листопада, як завжди нерозлучні друзі, разом, за осіннім призовом, починають нести строкову службу.

У цей день попрощатися з ними на півтора року прийшли майже всі рідні: і мами, і тата, бабусі, тьоті, брати та сестри. Та головний серед усіх наставник для хлопців – дідусь Дениса – Михайло Григорович Тарасенко. У 75 років він має за плечима великий життєвий та воєнний досвід. У 1968 році він був учасником бойових дій у Чехословаччині. А сьогодні він уже проводжає внуків у армію, дає їм напутні поради і, звичайно ж, не менше за всіх хвилюється за них.

Перший осінній призов зібрав біля районного військкомату шістнадцятьох майбутніх солдатів Олександрівщини та їхніх рідних. Всі хлопці між собою давно знайомі і сподіваються на те, що пощастить разом проходити службу.

А батьки хвилювання та сум прикривають жартами за випроводи. Кажуть, що з нинішньою економічною ситуацією у країні, гуляння із стрічками, танцями, пишними столами – давно забута традиція. Тому великі свято влаштують уже після повернення.

Голова районної адміністрації Ольга Борота висловила хлопцям найкращі побажання на майбутнє – стати гордістю для своїх батьків та повернутися мужніми захисниками Батьківщини.

Кажуть, довгі прощання – зайві сльози. Та в цей момент батьки, проводжаючи синів, ладні їх не відпускати з обіймів ще дуже довго. Та за суворим, уже армійським, ладом хлопці сміливо сідають до автобуса, який поверне їх додому уже аж через півтора року дорослішими, загартованими та змужнілими.