Спортсмен погодився поділитися своїми враження з нашим виданням та читачами.

— Артеме, ти вже вдруге їздиш до таких таборівок, скажи, що це тобі дає?
— Я набираюся досвіду у спорті і маю можливість відвідати безкоштовні тренування найкращих майстрів світу з різних видів боротьби. Це і бразильське джиу-джитсу, і робота з палицею, паркур та інше. Крім того, завдяки тому, що я непогано знаю англійську мову, у мене з’явилася можливість познайомитися з новими людьми та мати друзів-іноземців з числа спортсменів. Ще хочу сказати про те, що, відвідуючи інші країни, ти починаєш розуміти ставлення громадян до країни та до всього того, що тебе оточує. Бережливе ставлення німців до природи, повага до їхніх міст та роботи інших — вражає. Поволі і сам починаєш розуміти, як далі розвиватися, як розвивати свою країну. У якому руслі треба йти до європейських стандартів. Адже, коли з дитинства вчать не кидати папірець на підлогу, то не розумієш того вчення, доки не побачиш на власні очі результат. Результат розвитку від маленької сумлінності кожного громадянина до великої потужної держави.

— Як ти почувався, коли зрозумів, що тебе відібрали у делегацію для такого візиту?
— Почувався досить піднесено, бо зрозумів, що якщо ти гарно працюєш — твоя праця дістане винагороду. Ось такі можливості — моя «медаль» за спортивні здобутки та щоденну роботу над своїми навичками. До останнього не вірив, що їду, аж доки не перетнув кордон. Хочу сказати про те, що для нас там створили усі умови для того, щоб ми мали змогу і відпочити, і навчитися чогось нового.

— Ти вже відвідав два табори, розкажи про свій досвід.
— Перший табір був на березі моря. Це було неймовірно. Найперше, про що хочу сказати — організація. Гарний розклад, який дає змогу вибирати те, чим ти зацікавлений особисто. Найголовніше, що кожен організатор розуміє, що ти — з іншої країни і радо тобі допомагає подолати мовний бар’єр. Перший табір став для мене особливим прогулянками на березі моря та неймовірними подорожами до заповідних зон. Другий — історичними пам’ятками та музеями. Окремо хочу сказати про те, що тренери ставляться до тебе, як до рівного, тобто поважають твою працю та спортивні досягнення. Завжди радо погоджуються допомогти у вивченні нових технік.

— Щодо мовного бар’єру, то як ти справлявся з такими труднощами?
— У спорті немає мовних бар’єрів. Усі розуміють один одного з першого погляду. Дружня атмосфера допомагає подолати дуже неоднозначні ситуації. Почуття гумору німців робить це незабутнім.

— Що було родзинкою обох подорожей?
— Родзинкою для мене стала зустріч із багаторазовим чемпіоном світу — боксером Юргеном Доберштейном. Це людина, яка дізнавшись про те, що українська делегація перебуватиме з візитом у таборі, спеціально подолала декілька сотень кілометрів для зустрічі. Мене здивувало наступне: незважаючи на те, що він чемпіон і досяг багато у своєму житті, говорив з нами, як з друзями. Юрген — родом з Росії і дуже добре розмовляє російською мовою. Він розповів делегації знам’янчан про той досвід у спорті, який він мав як іноземець у Німеччині. Після спілкування зі спортсменом я зрозумів, що немає нічого неможливого: праця і бажання подолають будь-які перешкоди.

Артем розповів нам, що кожен табір має свою ніби сюжетну лінію. За окремим сценарієм до учасників приходять королі і прекрасні принцеси, які залучають їх до особливих квестів та змагань з естафетами. Родзинками таборівок стають нічні «полювання» за призами або чимось особливим, вони цілком безпечні. Наостанок скажемо про те, що Артем націлений працювати для поїздки у такі таборівки знову і знову, адже це великий досвід для спортсменів з маленького містечка.