Одну з кімнат будинку займає мама Марини, інвалід. У другій кімнаті мешкають Марина, батько та її маленькі діти — півторарічний синок Рома та донечка Катюшка, яка народилася два місяці тому. А старші четверо її дітей зараз перебу-вають в Староосотському дитячому обласному протитуберкульозному сана-торії. Марина вирішила, що поки не поверне своє власне просторе житло, їм у медичному закладі буде краще.

Тридцятиоднорічна жінка з жахом пригадує момент, коли дев’ять років тому в її родині трапилося лихо:

— Якраз напередодні Нового року, в момент, коли я вийшла до магазину, мій чотирирічний син Іван, зараз йому вже тринадцять років, через необачність батька, який, будучи добре «під мухою», розпалював плиту бензином, обпік обличчя...

Майже півроку численні опіки хлопчика лікували у Кіровоградському опіковому центрі, але, на жаль, його обличчя зали-шилось понівечене, а з часом нижня губа стала настільки деформована, що заважала йому їсти навіть рідку їжу.

— Коли Іванко пішов у перший клас, через його скалічену зовнішність діти почали його дражнити та ображати. Він навіть через це не хотів ходити до школи, дуже соромився. А я, маючи на руках малолітніх дітей та маму-інваліда, не могла зайнятися лікуванням сина. Адже потрібно було їхати аж до столиці та шукати клініку, яка б допомогла йому... — зітхає Марина.

Можливо, і до сьогодні зміни зов-нішності були б тільки мрією для Івана. Та світ, як кажуть, не без добрих людей. Сільський голова Юрій Брюховецький, який бачив проблему цієї родини, звер-нувся за допомогою до народного депутата Олеся Станіславовича Довгого. І приємна новина не забарилася.

— У листопаді минулого року до мене зателефонував помічник Олеся Станіс-лавовича та повідомив, що мого синочка чекають у Київському центрі термічної травми та пластичної хірургії. Тож без всіляких вагань вирушили до столиці. Але залишитися з Ванею там я не мала змоги, оскільки у мене на той час в Олек-сандрівському дитячому відділенні пе-ребувала моя наймолодша донечка Ка-тюшка, яка народилася 16 листопада недоношеною, — розповіла вона.

Що з’явилася на світ дівчинка значно раніше визначеного терміну, до цього доклав свою руку у прямому значенні слова батько всіх її дітей. Тільки от шлюб з ним не зареєстрований. Якось, будучи добре напідпитку, він добряче побив вагітну Марину. У результаті побиття трапилися передчасні пологи.

А ще наслідки цього побиття можна по-бачити й зараз. У жінки вибиті два передні зуби, зламані щелепа та ніс, а по всьому тілі численні садини і синці.... Тому цього разу вона вже не витримала та подала на співмешканця заяву до поліції, і з ма-лесенькими дітьми перебралася до своїх батьків.

Іван же майже два місяці провів у Київській лікарні, там він зустрів і Святого Миколая, і Новий рік та Різдво. За весь час перебування на лікуванні, хлопця відвідувала помічниця народного депутата Юля, яка, як говорить Марина, підго-довувала сина смачними домашніми стравами, приносила подарунки та інфор-мувала її про стан здоров’я дитини.

Минуло не так багато часу після проведеної операції, а Ваня вже зовсім змінився. «Він знову посміхатися почав...», — зазначає Марина. В санаторії, де він зараз перебуває, вже має багато друзів. А його прооперована губа швидко набирає нормальної форми.

Зараз жінка не натішиться своїм сином. Говорить, що цього літа вже запланована поїздка до Києва, де Вані зроблять остаточне косметичне розгладжування шкіри, і про те, що колись він мав страшну ваду, залишаться лише неприємні спогади.

А за все це вона щиро вдячна всім небайдужим людям, які допомогли дитині повернути нормальне життя.