Возлюблені у Господі боголюбиві пастирі, всечесні ченці та черниці! Дорогі брати і сестри!

«І сказав їм Ангел: Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість, яка буде всім людям. Лк. 2:10 - 11»

В 2017-й раз об’явилась світу ця дивовижна звістка і розливається спів, що славить Господа. Скільки часу чекали нащадки Адама це свято? Скільки століть минуло в мріях про цю годину? Скільки людей молилися про цей день, скільки духовних борінь було пережито в очікуванні приходу в світ Боголюдини? Господи! Заради нас грішних Ти прийняв природу людини, Ти дарував нам Своє Божественне вчення, а ми відкидаємо його. Ти дав нам Своє пречисте Тіло і Кров Свою в їжу, а ми вважаємо за краще гріховні бенкети і нечисті веселощі. Святе ім’я Твоє ми поносим, на кожному кроці зрікаємось Тебе і святої Твоєї Православної Церкви! Вся трагедія і вся ганьба наші полягають в тому, що на землю зійшов Бог, але люди Його не приймають.

У всі часи християнство стикалося з труднощами сприйняття, але для сучасної епохи характерні особливі виклики. Сутність світогляду сучасної, в буквальному сенсі «розхристаної» людини, полягає в повному спотворенні поняття реальності. Для мислення такого типу сама основа правильного або неправильного перестає існувати, головне не те, справедливий той чи інший принцип, а наскільки він вигідний сьогодні. Наприклад, якщо хтось одягнений в брудний одяг, а сам вважає, що його одяг охайний, і вірить в це, то на думку послідовників сучасного ліберального світогляду, він буде правий. Думка інших в цьому випадку не має значення. Таким чином, кожен може на свій розсуд визнати або не визнавати будь-що, навіть вселенську подію, вважати її істотною або несуттєвою. Природно, що такий суб’єктивний погляд диктує наступну вимогу: треба зняти заборону з усього; треба вигнати все моральне та етичне обмеження, що існували раніше; добре — все те, що мені хочеться і приємно! А якщо я і мої уявлення в меншості, значить, необхідно дотримуватися моїх прав, прав меншості, і це — закон. А що в підсумку? У підсумку для всіх розмивається грань між хорошим і поганим, між правдою і брехнею. І тоді правдою є тільки те, що я вважаю правдою — і крапка! У тебе своя правда? Захищай її, а я буду захищати свою. Така «свобода» безбожного суспільства, заснована на твердженні, що людина незалежна від Бога, має на увазі рівність будь-якого вибору і вважає все однаково прийнятним, підпорядковуючи «вільний вибір» інстинктам, бажанням, узаконюючи схильність до низьких вчинків і пристрастей. Звичайно, для православного світорозуміння такий підхід неприйнятний, християнство чітко вчить, що — гріх, а що — чеснота.

Україна з її давніми традиційними цінностями і культурою — частина християнської Європи, і цілком природним є прагнення багатьох повноправно увійти в цей простір. Але необхідно усвідомити, що це прагнення не повинно означати нормативного проходження європейського ліберального світогляду. Сучасна європейська традиція і мислення не повинні перешкоджати нашому праву слідувати християнським цінностям. Сумно, що окремі групи людей, що відрізняються від християн антидуховними ідеями, стали визнаватися суспільством як представники гуманізму. Незважаючи на їх меншість, у таких груп є особливі привілеї, реклама, на них працюють ЗМІ, їх інтереси захищають різні громадські організації, для реалізації їх цілей йдуть навіть на зміну законодавства та ін. А якщо хто чинить опір цьому процесу (особливо Церква), той відразу ж потрапляє в число ворогів «демократичних свобод». На жаль, такі процеси, які загрожують духовним основам життя нашого народу, в тій чи іншій мірі поширилися і на нашій землі, саме тому ми приділяємо їм особливу увагу.

Науковий прогрес виніс на порядок денний нерозв’язні етичні питання, про які людство колись і не чуло: штучне запліднення, зачаття «в пробірці», сурогатне материнство, клонування та інше. «Гуманісти» підтримують аборти, евтаназію і самогубство. «Гуманісти» абсолютизують можливості науки, вважаючи, що якщо наука бачить завдання досяжним, то потрібно неодмінно здійснити це і в житті. На сьогодні суспільство, яке не бажає пам’ятати про Творця, розвернуло повномасштабну боротьбу — проти традиційної моралі, традиційного виховання і сім’ї.

Сім’я, в християнському розумінні, знаходиться сьогодні на межі зникнення. Ліберальні сімейні цінності мають на увазі відкрито меркантильні інтереси сторін, так звані партнерські відносини, допускають і різні форми зради. І як жахливо усвідомлювати, що кожен рік на нашій українській землі робиться більше мільйона абортів! Як ніколи, зараз актуальним є питання про те, що сім’я покликана стати «малою церквою». Живою іконою вічної любові, в якій дотримуються заповідей Божих і передають їх з покоління в покоління. Хотів би сказати тут, що чоловік і жінка, позбавлені власних дітей, не повинні сприймати це як трагедію: головне, щоб їх спільне життя перетворилося в приготування до Царства Небесного. Чому б їм не усиновити дитину? Це велике благо. Хочу особливо благословити всі сім’ї, які живуть в нашій Олександрійській єпархії і всім бажаю ходити шляхами Господа, жити в страху і любові до Творця, щоб радіти вічно.

Сподіваюся, що, незважаючи на численні проблеми, наша земна Батьківщина перенесе випробування часу і заступництвом Пресвятої Богородиці в нашій країні завжди буде торжествувати дух, що славить Господа. Він упокорив Себе перед Богом і дамо обіцянку не зраджувати Його святі заповіді, прийняти Спасителя в Його Різдві і не відвернутися, щоб не відмовитися від нього.

Возлюблена моя паство! Пам’ятайте, що «коли прийшла повнота часу, Бог послав Сина Свого Єдинородного... щоб ми прийняли усиновлення... Тому ти вже не раб, але син; а якщо син, то й спадкоємець Божий через Ісуса Христа (Гал. 4: 4-7). Так радійте, мої рідні; радійте, люблячі Господа, «бо нині народився вам у місті Давидовому Спаситель, Який є Христос Господь» (Лк. 2:11).

В знак вашої вірності Йому, зустрічайте Його з запаленими свічками, надією і любов’ю!