Знам’янський район
Суспільство

Не старіють душею ветерани

Не старіють душею ветерани
20 липня свій ювілейний, 90-ий день народження відзначив Ілля Савелійович Голуб – відома і шанована у Знам’янці людина.
Ветеран Великої Вітчизняної війни, учасник бойових дій, активний громадський діяч, член «Ради Старійшин» міської організації ветеранів України, Ілля Савелійович багато зробив для рідного краю. Особливо вагомим став його внесок у розвиток медичної галузі Знам’янщини. Саме завдяки його зусиллям було збудовано двоповерхову будівлю поліклініки Знам’янської центральної лікарні, побудовано корпус стаціонару на 240 ліжок, будинок для розміщення поталого-анатомічного відділення. Працюючи головним лікарем Знам’янської центральної лікарні, він добився будівництва за рахунок бюджетних коштів будинку лікаря з господарськими будівлями. Крім цього, за часів його керівництва була збудована котельня для твердого палива, гаражі для стаціонарного транспорту лікарні та санстанції, будівля харчоблока.

Непростим було життя ювіляра. Народився він у звичайній селянській родині в селі Гуровка Долинського району Кіровоградської області у далекому 1926 році. На його долю випали і жахливі часи голодомору в Україні 1932-1933-х років, і страшний період фашистської окупації, і участь у бойових діях під час визволення Прибалтики від німецько-фашистських загарбників, і важкі поранення, і тривала реабілітація у госпіталях… Не одноразово смерть дивилася в його обличчя, але вижив ветеран, вистояв, не зламався під тиском страшних подій і надто складних випробувань. Та спогади про пережите й досі живуть у пам’яті чоловіка. В усіх страшних подробицях пам’ятає Ілля Савелійович і як представники так званого «Комітету незаможних» забирали останні запаси картоплі у його родини, і як на його очах пухли від голоду та помирали односельчани, і як до рідного села темною хмарою входили німці, і як гинули в боях однополчани…

Свої спогади, переживання, відчуття, міркування він відтворює на папері у вигляді поетичних творів та прози. На сьогодні в його арсеналі кілька списаних дрібним «лікарським» почерком зошитів. Друзі та рідні ветерана мріють, аби вони були надруковані окремим виданням. Як на нашу думку, то твори Іллі Савелійовича дійсно варті того, аби вони були оприлюднені.

Ось деякі з них:

***
Четыре года длился бой и уже полвека длится боль.
Такая боль гложет порой, как будто снова идёт бой.

Тот бой святой за Землю-мать четыре года вёл солдат.
Он не щадил в бою себя всех нас и Родину любя.

Мы помним тех, кто не пришёл, в могилы братские ушёл,
Память о них свята. Свято храним, цветы живые им дарим.

Погибшие в боях за нас в наших сердцах живут весь час.
И совесть будят и зовут на подвиги, на мирный труд.

Четыре года длился бой и уже полвека длится боль.
Такая боль гложет порой, но сейчас снова идёт бой.

27.04.1992.
***
Юбилей твой – не возраст, это старт жизни дороги.
Впереди ещё лет много радости, забот, тревоги.

В жизни нет пути прямого, без барьеров и препятствий,
И зовёт вперёд любого птица Счастья без ненастья.

Как мираж воды в пустыне манит путника напиться,
Человек всегда и ныне поймать счастье всё стремиться.

А оно на горизонте светом радуги играет,
И чем ближе к нему подходишь – оно дальше убегает.

Человек в своей натуре оптимист и непоседа,
Бесконечно суетится и на больше всё стремится.

В суете за хлеб насущный времени не замечает,
А оно, в жизни сущей, ох, как быстро улетает…

Закон жизни есть движенье, но порой остановитесь,
Вокруг себя осмотритесь, в прошлое оглянитесь,

В грядущее загляните, в жизни добро людям творите,
За народ Бога молите, много лет ещё живите!

20.07.2012.


Ілля Савелійович уже довгий час перебуває на пенсії. Останнім часом скаржиться на погане самопочуття – воно й зрозуміло, вік у ювіляра солідний та й старі рани даються в знаки. Але не втрачає сили духу ветеран – уважно спостерігає за подіями в країні й світі і продовжує писати свої твори. А ще намагається вирішити давнішню проблему, пов'язану з помилками у проектуванні квартири, в якій він наразі мешкає. Тож звернувся до міської влади з проханням щодо приватизації приміщення колишньої колясочної, яка не використовується за призначенням і знаходиться на місці, де мала б знаходитися кухня.

20 липня зі славним ювілеєм Іллю Васильовича привітав помічник народного депутата України Олеся Довгого Антон Пустовой. У якості подарунка гість привіз давно омріяним ветераном електричний бойлер. Як розповіла нам донька ювіляра, Наталія Голуб, з проханням про придбання бойлеру вона зверталася до виконавчого комітету Знам’янської міської ради, адже для ветерана цей водонагрівач – вкрай необхідний побутовий пристрій. На прохання відгукнулися у приймальні Олеся Довгого. Як зазначив у коментарі нашому виданню Антон Пустовой, допомога ветеранам Великої Вітчизняної війни – особливий напрямок у діяльності приймальні народного депутата: «Ми намагаємося допомогти всім, хто звертається до нас, але ветерани війни – особлива категорія. Це люди, які не шкодуючи власного життя стояли на захисті нашої Батьківщини. Сьогодні наш святий обов’язок допомагати їм».

Не старіють душею ветерани

Привітати іменинника цього святкового дня прийшли і приїхали і його чисельні родичі, і друзі, і представники влади, в тому числі: перший заступник міського голови Валентина Загородня, секретар міської ради Наталія Клименко, начальник управління соціального захисту населення Алла Волошина, голова Знам’янської міської громадської організації ветеранів України Ганна Бабійчук, директор територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів Лілія Костікова, депутати міської ради.

Календар

«    Червень 2021    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930 

Архів

Червень 2021 (31)
Травень 2021 (5)
Квітень 2021 (40)
Березень 2021 (55)
Лютий 2021 (30)
Січень 2021 (14)