Новгородківський район
Суспільство

Пам’ять як синонім турботи

Пам’ять як синонім турботи
Усе менше залишається живих учасників Великої Вітчизняної війни… В селі Митрофанівка до 71-ї річниці Перемоги дожили лише 7 її учасників. Але в минулому тут поховали у Братській могилі аж 873 загиблих солдатів, з них – 183 мешканців саме цієї території у ті далекі роки.
Звісно, для кожного з митрофанівців місцеві меморіали, присвячені подіям 1941-45 років – тема справді священна. Тому і цього року 9 травня в центрі села зібрались майже всі, і урочистий ритуал стартував: спочатку школярі місцевої школи поклали квіти до Братської могили, а потім пішли традиційні промови, декламування віршів молоддю, ну і, звичайно, ліричні спогади ветеранів та концертні виступи місцевих талантів.

Пам’ять як синонім турботи

А трохи раніше, 7 травня, відбулись і спортивні змагання, присвячені Дню Перемоги, про що голова Митрофанівської сільради Василь Гурій розповідає з гордістю: «Спортсмени різних сіл боролись за почесний приз,і то було нелегко, але дістався цей Кубок саме мешканцям нашого села – ми отримали перші місця по усіх видах змагань.. І 9 травня свято пройшло чудово, і готувалось село до цього дуже ретельно. До речі, всім учасникам війни роздали по 100 грн. як невеличку підтримку. А депутат райради Олександр Тарасов особисто об’їхав усіх ветеранів у кількох селах, і в нашому, звичайно, теж, та вручив героям свята цінні подарунки».

Щодо останньої події, нам довелося супроводжувати Олександра Тарасова у цьому вітальному міні-«кортежі». І ми бачили, як світилися щастям очі людей та їх захоплення від того, що заїжджав до них безпосередньо депутат, і слова для них знаходив щирі, і розпитати не забув, як живуть і які спогади про Велику Вітчизняну мають… До речі, погода в цей день лютувала: злива, грім, в будинках навіть електрику повибивало – але наша делегація з курсу не зійшла, і програму вітань максимально завершила. І хоча всі промокли під дощем, настрій був особливо піднесеним, адже справу робили благу – аби ветерани відчули, що їх доля нас турбує, що вони потрібні нам, що в суспільстві є небайдужі люди. І проблеми стареньких ми теж відчули, причому Олександр Тарасов проникся ними досить глибоко: «Тяжко було бачили, що держава по факту майже не турбується про ветеранів так, як треба було б… Люди пройшли такий шлях, що і рівень турботи заслуговують зовсім інший.

Але ми проводимо цю роботу, адже «ніхто не забутий, ніщо не забуте». І ще раз зі святом усіх, з Великим Днем Перемоги!»

"ВК" у PDF