«Вісник Кіровоградщини» поспілкувався з Валерієм — військовим медиком, який приїхав додому, у Кропивницький, у коротку відпустку. Він пройшов шлях від роботи фельдшером у швидкій допомозі до евакуацій поранених під вогнем. Це розповідь про те, як змінюється людина, коли її операційною стає кузов старого пікапа.

Попри витриману мову та стримані, офіційні відповіді, руки, що нервово стискали горнятко з кавою, видають, чого насправді варте те, про що Валерій розповідає так спокійно.

На фронт він пішов добровольцем у 2022 році — свідомо, бо відчував, що там потрібніший.

Перше, що змінює війна, каже Валерій, — це ставлення до часу. У цивільному житті запізнитися на хвилину — неприємність. На передовій — може коштувати життя.

Бойовий медик — це останній шанс солдата повернутися додому живим. Кожен врятований боєць — не цифра у звіті, а збережений всесвіт для однієї конкретної родини. Саме це, за словами Валерія, змушує його знову і знову повертатися в «сіру зону».

Про відпустку він говорить без захоплення. Вдома є те, чого немає на передовій, — повітряні тривоги. Там, де служить Валерій, небезпека постійна, але передбачувана. Тут — сирена серед ночі, і діти прокидаються злякані.

Валерій повернеться на фронт за кілька днів. Без пафосу, без зайвих слів — так само, як і пішов туди вперше.