Про діяльність благодійного фонду «Тепла справа» «Віснику Кіровоградщини» розповіла його засновниця та координаторка Єлизавета Донець.

Далі — її пряма мова.

«Тепла справа» у складі шести осіб почала об'єднувати волонтерів у 2022 році. І ось уже на календарі 2026-й, а ми бачимо, що наша справа не згасла, а навпаки розширюється. У грудні минулого року до Дня волонтера я виписала 63-тє посвідчення.

Крім офіційно зареєстрованих є люди, які не захотіли отримувати посвідчення або колись працювали, а зараз ні. Загалом за три роки до «Теплої справи» долучилися близько сотні небайдужих.

Зараз працюємо на базі бібліотеки-філії № 8 для дітей Світловодської ЦМБС. Завдяки теплій атмосфері, яка панує там, вона непомітно перетворилася для нас на другий дім і штаб одночасно.

Радію, що «Тепла справа» розширилася: з минулого року маємо ще один осередок у Світловодську. Ось як він утворився. Книгозбірню разом із учителями відвідували учні гімназії № 1: брали книги, проводили позакласні заняття, квести й тематичні заходи. Коли ми з ними перетиналися, я розповідала підліткам та їхнім наставникам про волонтерство, показувала маскувальні сітки, ноші. Влітку бібліотека влаштовувала все так, що було і весело, і корисно: діти приходили міняти книги та між іншим проплітали декілька рядків сітки. Тож коли у вересні педагоги звернулися до мене з ініціативою плести маскувальні сітки на базі своєї школи, я не вагаючись підтримала ініціативу. «Тепла справа» купує матеріали, а діти плетуть, поєднуючи рукоділля з патріотичним вихованням. При цьому для багатьох з них війна — це не десь про когось: їхні батьки, старші брати, родичі служать. Маємо домовленість, що насамперед вони плетуть сітки для них або для випускників своєї школи.

Крім міста активно діють осередки в селах Великій Скельовій, Глинську, Григорівці, Микільському, Миронівці.

Серед теплих спогадів минулого року — конструктивна партнерська взаємодія із Спілкою учасників АТО і ООС та волонтерів Олександрівського району Кіровоградської області «Нескорені». «Теплій справі» одномоментно надійшло багато запитів на маскувальні сітки. Я розуміла, що власними силами не зможемо їх закрити. Тим часом військові телефонували і казали, що придбають матеріали, аби ми тільки сплели. Мене це так пройняло, що відкрила великий збір. Звісно, від внеску військових відмовилася. За зібрані кошти придбала матеріали, але не вистачало робочих рук. Звернулася через соцмережі з проханням про допомогу. Відгукнулися три волонтерські групи, я зупинилася на Олександрівці. Відправила їм матеріали, а вони сплели сітки та відправили військовим.

За увесь час діяльності волонтери «Теплої справи» виготовили 1000 маскувальних сіток різного розміру від 21 до 72 квадратів, а також 3500 евакуаційних нош.

Закликаю єднатися в ці важкі часи і діяти заради добра. Я ж у фонді не начальник і навіть не керівник. Ми за спільною згодою розподілили обов’язки, у кожного своя зона відповідальності. Я відповідаю за кошти, закупівлю матеріалів і щоб готова сітка відправилася до військових. Інші вдосконалюють техніку плетіння, розраховують час на виготовлення однієї одиниці, безпосередньо плетуть — це великий обсяг роботи, в яку я взагалі не вмішуюсь. Всі взялися за руки, допомогли одне одному — і військові мають маскування.

Ще пів року тому, коли чула розмови, що війна начебто закінчується, думала: закриваю благодійний фонд, залишок коштів передаю на інший благодійний фонд і більше не займаюся волонтерством. Тому що це щоденна праця, яка вимагає енергії, часу, творчого потенціалу.

Але якось так органічно виходить, що знаходяться й об'єднуються класні люди, волонтерська робота триває, а в процесі спілкування з різними осередками для мене відкриваються нові потреби. Зокрема закладів культури. Часто якість цікавого заходу, який вони організовують, впирається то у відсутність мікрофона, то книжечки, то настільних ігор. Купити проєктор для сільського клубу — питання 3-4 тисяч гривень, але це на розряд вище піднімає рівень роботи закладу. Підйомними коштами будуть і 2-3 тисячі для придбання книг книгозбірням.

Зараз розумію, що волонтерська діяльність — це та річ, яка залишиться з нами і після нашої перемоги. Тільки вона трансформується. І я дуже чекаю часу, коли «Тепла справа» зможе перейти від допомоги військовим до розвитку культури на місцевому рівні. Але зараз все для армії, все для перемоги!