У центрі розмови — меморіальні дошки, перейменовані вулиці, мурали й архітектурні об'єкти, які сьогодні формують нове культурне обличчя Кропивницького. Як зазначив Юрченко, нові назви та художні маркери не лише вшановують пам’ять митців, а й розширюють потенціал туристичних маршрутів+

Серед прикладів — мурал «Україна — це свобода» на будівлі податкової, який з 2022 року став символом спротиву. А також меморіальні дошки на будинках, де жили або працювали художники, скульптори й архітектори.

Згадали Фелікса Полонського, Василя Остапенка, Володимира Федорова, Бориса Вінтенка, Івана Похитонова, братів Добролежів, Аркадія Мацієвського, Віктора Френчка та інших митців, чия творчість залишила помітний слід у місті.

Так, Феліксу Полонському, знаний своїм глибоким українським світоглядом і пейзажами, присвячена табличка на будинку навпроти зупинки «Музей мистецтв». Він був яскравим прикладом громадянської позиції та митця, який до останнього залишався вірним національним цінностям.

Василь Остапенко, автор образу Папи Карло, отримав свою дошку ще у 2017 році, а під час згадки про нього було підкреслено не лише значення образу, а й важливість майстра, який створив саму пам’ятну табличку.

Володимир Федоров — ще одна постать, без якої неможливо уявити екскурсійну мапу Кропивницького. Художник, фронтовик, майстер натюрмортів і літніх пейзажів, був згаданий як творець позитивного, сонячного живопису. Його дошка знаходиться на вул. Гоголя, 40 — місці яке зручне для маршруту. До речі, сама вулиця Гоголя має надзвичайну історичну насиченість бо почала забудовуватись ще з 1752 року.

Згадали й Андрія Юрійовича Ліпатова, позитивного художника, провулок імені якого колись звався Декабристів. Незважаючи на відсутність профільної освіти, він залишив глибокий мистецький слід.

Броніслав Домашин, знаний завдяки «щасливим селянам» і техніці «мокрого асфальту», мав дошку за адресою Велика Перспективна, 46.

Юрій Луцкевич був увіковічений на школі №6, де він навчався в 1940-х роках.

Борис Вінтенко, патріот і майстер пейзажу, отримав дошку на вул. Шевченка, 5/22 — у будівлі, де працювала його мати, і де він виріс. Ця вулиця має надзвичайну історичну цінність для проведення екскурсій.

Іван Похитонов — майстер мініатюри, знаний в Європі, чиє ім’я з’явилося на мапі міста ще в 2016 році замість радянської назви.

Микола та Анатолій Добролежі — два потужні брати, митці театру й кіно. Табличка Миколі розміщена на Великій Перспективній, 8, і є частиною маршрутів, які можна адаптувати під екскурсії.

Віктор Френчко та Аркадій Мацієвський, митці монументального мистецтва, автори знакових пам’ятників у місті: жертвам Чорнобиля, трамваю, загиблим працівникам «Червоної зірки».

Також було згадано Ольгу та Тараса Мельстерів, Надєждіних, Тетяну Яблонську, Василя Кричевського, Аллу Горську.

Втім, під час презентації прозвучала і критика: частина нових вулиць, названих на честь художників, знаходяться у спальних районах без туристичної інфраструктури. Це ускладнює створення повноцінних екскурсійних маршрутів.

Фінальний акцент зустрічі звучав як заклик до дії: Як показати й пояснити спадщину митців так, щоб їхні імена не залишались лише на табличках, а жили в пам’яті та розповідях мешканців?