Скоби знам’янського "Гурту ковалів" врятувли багато життів на фронті
- 6 серпня 2024, 15:39
Запах перегорілого вугілля ще в повітрі, хоч ковальське горно вже згасло — субота, майстри працювали в кузні пів дня. У будні попри спеку на роботі до вечора. Виконують побутові замовлення, а у більшості виготовляють буржуйки та скоби на передову. На скоби запитів не меншає — треба укріплювати бліндажі.
Про ковальську справу та іншу волонтерську діяльність громадської організації «Гурт ковалів» із міста Знам’янки Кропивницького району розповідає її голова Вадим Кучер.
Волонтеримо ми з 2014 року. Розпочинали з виготовлення металевих скоб для укріплення бліндажів. Це відбувалося не на постійній основі, а за окремими зверненнями військовослужбовців переважно зі Знам’янщини.
У перший день повномасштабного вторгнення ми зібралися з іншими місцевими волонтерами і стали радитися, де можуть бути затребувані наші уміння. Довго думати не довелося, майже одразу надійшло прохання від поліції облаштувати в громаді блокпости та виготовити протитанкові їжаки. Потім вже військові замовили розсипні їжаки, щоб зупиняти ворожі колони техніки, їх ми варили тоннами. Невдовзі перейшли до виготовлення кішок для зняття розтяжок. Через тиждень знадобилися бронежилети, їх нестача на той час була відчутною для війська. Тож винайшли власну технологію виготовлення бронепластин і їх балістичного випробування. Після цього перейшли до виготовлення буржуйок, щоб максимально давали тепло і були невеличкі. Наше ноу-хау — буржуйка з неіржавіючої труби на окопних свічках. За ними надійшли замовлення на спеціальні телескопічні антени, які можна було максимально швидко встановити, а після виконання завдання так само швидко розібрати. Завершивши, почали зварювати каркаси для розкладачок за натівськими стандартами. Зрозуміло, що до цього ніколи такого не робили, у нас художнє направлення: ковані ворота, мангали, кашпо та інші оздоби для цивільного мирного життя. Але перелаштувалися, багато чого винаходили в процесі, — і все пішло.
Паралельно з перерахованим вище йшли скоби. В середньому по 500 за зміну виходить, рекорд — 1200. Кожного дня ми їх клепали, кожного дня. І продовжуємо це робити, бо запити надходять і надходять, а, як з’ясували, потоваришувавши в соцмережах, кузень в країні всього п’ять. Це важка праця, особливо зараз, у спеку, коли стоїш біля горна: зверху сонце, попереду розпечений метал, на ноги жар летить, ще й дим. Але знаємо, як важливо продовжувати.
Декілька тижнів тому до нас заїжджав хлопчина після госпіталя, дякував за скоби, які врятували життя. Був приліт по бліндажу, бійців поранило, але всі залишилися живі, бо скоби втримали укріплення. Останнім часом такі візити вдячності почастішали. Це приємно.
Зупинки в роботі бувають тільки через нестачу вугілля чи арматури або вимкнення електрики. Кожен раз допомагають вийти із ситуації небайдужі: привозять необхідне. Днями волонтери з Харкова купили і передали нам генератор. Сказали, що зверталися неодноразово за скобами, а ми жодного разу не відмовили, тож вирішили нас підтримати.
До виробів з металу поступово почали додаватися запити то на медикаменти, то на сухпаї, потім пішли каремати, шоломи, біноклі, розкладачки, продукти. У мене була легкова машина, завантажився і вперше поїхав на Херсон. Коли повернувся, поміняв авто на мікроавтобус. І з 2023 року раз на місяць обов’язково ми їздимо з вантажами до військових на усі напрямки.
Зараз у команді нас семеро: четверо ковалів і зварювальників та троє помічників, які фасують, розкладають, роблять відправки поштою. Також допомагають моя дружина та п’ятеро наших дорослих дітей. У більшості на мені як на керівнику зараз адміністрування, але коли є вільні пів години, то стаю поруч з хлопцями і клепаю скоби або їду домовлятися про метал.
Якщо є кошти — необхідне закуповуємо, якщо немає — звертаємося до благодійників чи обмінюємося зі знам'янськими, кропивницькими, олександрійськими, маловисківськими волонтерами, волонтерами із заходу України, з якими співпрацюємо.
Коли читаємо численні прохання, не можемо відмовити. Як пояснити нашим захисникам і захисницям, що нема коштів? Інколи виявляє бажання допомогти грошима хтось знайомий, сусідка-пенсіонерка по змозі виділяє гроші з пенсії, але це не може перекрити потреби. Стараємося викручуватися: обмінюємося, позичаємо, просимо знижку, беремо в борг, потім частинами віддаємо. Це такий механізм, який навіть складно пояснити.
Оголошували збори на закупівлю арматури, вугілля, відрізних кругів, але ці звернення не працюють Вирішили, що самі собі будемо меценатами. Продовжуємо приймати і виконувати цивільні замовлення на ворота, ґрати і з кожного замовлення виділяємо кошти на волонтерські закупи. На жаль, замовлень зараз небагато, але це розуміло, в країні війна.
Реквізити для допомоги:
Картка Приватбанку: 5168 7520 8886 3306
У перший день повномасштабного вторгнення ми зібралися з іншими місцевими волонтерами і стали радитися, де можуть бути затребувані наші уміння. Довго думати не довелося, майже одразу надійшло прохання від поліції облаштувати в громаді блокпости та виготовити протитанкові їжаки. Потім вже військові замовили розсипні їжаки, щоб зупиняти ворожі колони техніки, їх ми варили тоннами. Невдовзі перейшли до виготовлення кішок для зняття розтяжок. Через тиждень знадобилися бронежилети, їх нестача на той час була відчутною для війська. Тож винайшли власну технологію виготовлення бронепластин і їх балістичного випробування. Після цього перейшли до виготовлення буржуйок, щоб максимально давали тепло і були невеличкі. Наше ноу-хау — буржуйка з неіржавіючої труби на окопних свічках. За ними надійшли замовлення на спеціальні телескопічні антени, які можна було максимально швидко встановити, а після виконання завдання так само швидко розібрати. Завершивши, почали зварювати каркаси для розкладачок за натівськими стандартами. Зрозуміло, що до цього ніколи такого не робили, у нас художнє направлення: ковані ворота, мангали, кашпо та інші оздоби для цивільного мирного життя. Але перелаштувалися, багато чого винаходили в процесі, — і все пішло.
Паралельно з перерахованим вище йшли скоби. В середньому по 500 за зміну виходить, рекорд — 1200. Кожного дня ми їх клепали, кожного дня. І продовжуємо це робити, бо запити надходять і надходять, а, як з’ясували, потоваришувавши в соцмережах, кузень в країні всього п’ять. Це важка праця, особливо зараз, у спеку, коли стоїш біля горна: зверху сонце, попереду розпечений метал, на ноги жар летить, ще й дим. Але знаємо, як важливо продовжувати.
Декілька тижнів тому до нас заїжджав хлопчина після госпіталя, дякував за скоби, які врятували життя. Був приліт по бліндажу, бійців поранило, але всі залишилися живі, бо скоби втримали укріплення. Останнім часом такі візити вдячності почастішали. Це приємно.
Зупинки в роботі бувають тільки через нестачу вугілля чи арматури або вимкнення електрики. Кожен раз допомагають вийти із ситуації небайдужі: привозять необхідне. Днями волонтери з Харкова купили і передали нам генератор. Сказали, що зверталися неодноразово за скобами, а ми жодного разу не відмовили, тож вирішили нас підтримати.
До виробів з металу поступово почали додаватися запити то на медикаменти, то на сухпаї, потім пішли каремати, шоломи, біноклі, розкладачки, продукти. У мене була легкова машина, завантажився і вперше поїхав на Херсон. Коли повернувся, поміняв авто на мікроавтобус. І з 2023 року раз на місяць обов’язково ми їздимо з вантажами до військових на усі напрямки.
Зараз у команді нас семеро: четверо ковалів і зварювальників та троє помічників, які фасують, розкладають, роблять відправки поштою. Також допомагають моя дружина та п’ятеро наших дорослих дітей. У більшості на мені як на керівнику зараз адміністрування, але коли є вільні пів години, то стаю поруч з хлопцями і клепаю скоби або їду домовлятися про метал.
Якщо є кошти — необхідне закуповуємо, якщо немає — звертаємося до благодійників чи обмінюємося зі знам'янськими, кропивницькими, олександрійськими, маловисківськими волонтерами, волонтерами із заходу України, з якими співпрацюємо.
Коли читаємо численні прохання, не можемо відмовити. Як пояснити нашим захисникам і захисницям, що нема коштів? Інколи виявляє бажання допомогти грошима хтось знайомий, сусідка-пенсіонерка по змозі виділяє гроші з пенсії, але це не може перекрити потреби. Стараємося викручуватися: обмінюємося, позичаємо, просимо знижку, беремо в борг, потім частинами віддаємо. Це такий механізм, який навіть складно пояснити.
Оголошували збори на закупівлю арматури, вугілля, відрізних кругів, але ці звернення не працюють Вирішили, що самі собі будемо меценатами. Продовжуємо приймати і виконувати цивільні замовлення на ворота, ґрати і з кожного замовлення виділяємо кошти на волонтерські закупи. На жаль, замовлень зараз небагато, але це розуміло, в країні війна.
Реквізити для допомоги:
Картка Приватбанку: 5168 7520 8886 3306
