З благословення духовного отця Української Православної Церкви США Високопреосвященнішого Митрополита Антонія Єпископ Даниїл подорожував у віддалені райони Центральної та Східної України; він мав на меті привезти гуманітарну допомогу біженцям та пораненим воїнам довго-триваючого конфлікту. Владика Даниїл доклав особливих зусиль, щоб у той же час відвідати і провести цілий день у Знам’янці, в будинку-сиротинці, який має особливе місце в серці благодійної діяльності УПЦ США.

Прибувши потягом у Кіровоградську область, натовп дітей з дитячого будинку на чолі з Валько Тетяною Іванівною, директором будинку-сиротинця III-IV профілю, зустріли владику Даниїла з обіймами і поцілунками. Окрім приїзду Єпископа, ще один сюрприз чекав на всіх присутніх: за кілька днів до поїздки в сиротинець владика Даниїл отримав повідомлення на Facebook від і подиякона Андрія Свансона (з парафії Успіння Пресвятої Богородиці УПЦ США, що у місті Джонс, штат Оклахома, США, який 8 років тому був членом Місійної групи, яка приїжджала в цей сиротинець). У своєму повідомленні він розповів Єпископу, що в особистих справах також перебуває в Україні і хотів би

провести день у Знам’янці з дітьми. Владика Даниїл з радістю погодився на пропозицію іподиякона Андрія супроводжувати його в поїздці. Так іподиякон Андрій та Його Преосвященство зустрілися з дітьми, які одразу впізнали іподиякона і прямо в терміналі залізничного вокзалу почали розпитувати про: “те, що сталося з його довгою бородою? Він її більше не має…”

Одразу після прибуття Єпископа до сиротинця на нього чекав наперед спланований день, сповнений різних програм. Деякі діти чекали на нього біля вхідних дверей, вигукуючи в один голос: “Нарешті Ви приїхали!”, у той час, коли інші зібралися в головному залі для того, щоб зустріти Єпископа Церкви з концертною програмою. Протягом останніх 12 років раз у рік, а часом навіть двічі на рік владика Даниїл приїжджає з Місійною групою студентів УПЦ США, щоб виконати те, що заповідав нам Спаситель, а саме – піклуватися сиротами. Сам концерт складався з близько 20 пісень та понад 15 поетичних композицій, які діти вивчили напам’ять і декламували, сидячи з деформованими руками і ногами у своїх інвалідних візках. Очі дітей були наповнені любов’ю до кожного парафіянина Української Православної Церкви США, який зробив свій фінансовий, матеріальний, а найголовніше – духовний внесок для фізичного та духовного благополуччя цих дітей.

Звертаючись до дітей від імені Митрополита Антонія, духовенства та вірних Церкви, Єпископ Даниїл подякував дітям за слова любові, а працівникам – за нелегку працю з дітьми, нагадуючи всім, що хоча фізична відстань між парафіяльними громадами УПЦ США та сиротинцем є величезною, проте немає такої відстані, яку не могла б подолати любов, яку постійно проявляють вірні Церкви до дітей-сиріт. Любов, яку діти мають до членів Церкви, відчувається у підготовці концертів та власноручно зроблених подарунків, які вони готують щоразу перед приїздом Єпископа протягом уже багатьох років. Його Преосвященство також мав можливість відвідати нещодавно відремонтований Монтессорі центр (спеціально обладнані кімнати для фізичних вправ дітей-інвалідів), а також спробувати пульти дистанційного управління до усіх кондиціонерів, які були встановлені завдяки жертовності парафій УПЦ США.

Після обіднього відпочинку діти сіли в 20-тимісний пасажирським мікроавтобус Mercedes Sprinter, який два роки тому було придбано для будинку-сиротинця нашою УПЦ США, і вирушили в місцевий ресторан-піцерію “Челентано”, що розташована в центральному районі Знам’янки. Спочатку діти були не впевнені щодо того, як і що замовляти їсти, проте одне слово “морозиво” змінило все. Як результат, підсумковий список продуктів, які були замовлені і таки на місці спожиті, виглядав приблизно так: 50 штук морозива, 30 пляшок Sprite, 15 пляшок Coca-Cola, різні соки та найголовніше – близько 60 шматків піци. Хоч список виглядає довгий, але враження та насолода досвідом були надзвичайні: можливість посидіти всередині або на літньому майданчику біля ресторану за столиками, скористатися мережею Wi-Fi та через FaceTime спілкуватися з працівниками Консисторії Української Православної Церкви США, користуватися пластиковими виделками та ножами та найважливіше – можливість виїхати поза межі стін сиротинця та відсвяткувати візит Єпископа.

Коли поїздка в ресторан добігала до кінця, близько п’яти офіціанток ресторану підійшли до вчителів та владики Даниїла, розпитуючи про візит дітей-інвалідів. Вони здивувалися, коли дізнались, що відвідувачі їхнього ресторану – з місцевого будинку-сиротинця, і були зворушені до сліз, коли більш детально дізналися про благодійну діяльність Української Православної Церкви США, про візит до дітей-сиріт.

Наступним був несподіваний сюрприз, який підготували працівники «Челентано» завдяки щедрості однієї офіціантки – Олі, яка зі сльозами на очах обняла кожну дитину і дала їй повітряну кульку (всі кульки вона купила за власні гроші). Ще однією несподіванкою було те, що продавці інших сусідніх магазинів почали виходити і роздавати дітям маленькі подарунки. Хоч подарунки були невеликі за розміром, проте, вони мали велике значення. Всі розплакалися…

День офіційно завершився коротким візитом до тих дітей, які не можуть ходити і лежать, прикуті до ліжка. Від’їжджаючи до Києва, Єпископ Даниїл пообіцяв скоро повернутися до дітей з Місійною групою та привести, на прохання дітей-сиріт, “стільки нових друзів з Америки, скільки можна вмістити в літак…”