Руїни жіночого монастиря, оповиті легендами

А розповість вам про його історію та легенди Олександра Оводенко – власниця зеленої садиби «Олександра», збудованої на місці колишніх чернечих келій.

Історія села:

Село Велика Чечеліївка було засноване у 1753 році. Про це пише у своїй книжці «Господні зерна» український письменник, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Григорій Гусейнов, який у 2003 році приїздив до Великої Чечеліївки, спілкувався зі старожилами та учителями, які досліджували її історію.

Перша назва села – Малинівка. Складалося воно з кількох хуторів: Кривівки, Швединки, Єлисіївки та Володимирівки. Пан Чечель об’єднав ці крихітні села, які купчились одне біля одного, в одне велике село, назвавши його Великою Чечеліївкою. Тут, на межі хуторів, на одному з мальовничих пагорбів, він збудував собі і власну садибу. І саме тут, у Великій Чечеліївці, завдяки місцевим меценатам, незабаром був зведений великий монастир.

Історія монастиря:

Жіночий монастир у Великій Чечеліївці був збудований на честь Іоанна Предтечі. Він був освячений у 1912 році на честь 100-річчя Вітчизняної війни 1812 року.

Як розповів «Віснику Кіровоградщини» настоятель Новгородківського Свято-Троїцького храму протоієрей Михайло Іваник, на території монастиря спочатку був зведений чернечий скит, а згодом отримано дозвіл на будівництво двох храмів, один з яких був 60 метрів заввишки: «Ми знайшли документи, в яких зазначено, що на будівництво цього храму було витрачено 600 тисяч цеглин, що в чотири рази більше, аніж на будівництво нашого Свято-Троїцького храму. Тож, можемо лише здогадуватися, який це був великий храм. Одними з меценатів, які вкладали кошти у будівництво монастирського храму, були брати Мусій та Епіфан Здорики, у яких був власний цегляний завод. Вони зобов’язалися виготовити цеглу на будівництво храму, і за два роки виконали свою обіцянку».

На жаль, фотографій монастиря не збереглося, тож, яким величним він був, можна уявити лише з переказів старожилів, які стверджують, що в ясну, сонячну погоду верхів’я центрального позолоченого куполу монастирського храму було видно аж за 40 кілометрів від села, на околицях самого Єлисаветграду.

Керувала цим монастирем монахиня Магдалена (Станіславська), а на його відкриття та освячення приїздив архіпастир Херсонський та Одеський – архієпископ Іустин (Охотін).

Цікаві факти:

За переказами старожилів, кошти на будівництво монастиря збирали впродовж дванадцяти років, ще дванадцять років його будували, стільки ж у ньому правили молебні, і майже дванадцять років, за часів радянської влади, він стояв пусткою, аж поки його не зруйнували у 30-х роках ХХ сторіччя.

Двічі намагалися зруйнувати величний храм монастиря, двічі закладали під нього вибухівку, однак марно – будівля лише трохи похитнулася. Лише на третю спробу велетенські стіни впали… «Монастирський храм ніяк не моли підірвати – як підводами люди підвозили яйця під час будівництва, так потім підводами цілий день підвозили вибухівку, коли намагалися його підірвати,» – розповідає протоієрей Михайло Іваник.

Але навіть після потужного вибуху стіни, замішані на курячих яйцях та скріплені щирою молитвою, не розсипалися на тисячі маленьких цеглинок, а перетворилися на величезні брили, що й нині покояться на місці монастирського храму.

Сьогодення святині:

Зараз у Великій Чечеліївці, де колись височів красень-храм, на невисокому пагорбі лежать, зарослі чагарником, велетенські брили зруйнованої споруди, які щодня нагадують селянам про страшну трагедію далеких часів.

У 2012 році, на сторіччя з часу освячення монастиря, на пагорбі, що височіє поруч із залишками храмових стін, було встановлено перший дерев’яний хрест. Згодом його було замінено на інший, який виготовив місцевий підприємець Ігор Горобець. Щороку на храмове свято, у день народження Іоанна Предтечі 7 липня, на цьому на святому місці проводяться Святкові богослужіння.

До наших днів вціліли лише господарські споруди, збудовані монашками з каменю: три погреби та дві коморі, якими жителі села користуються і дотепер. А ще – монастирський парк та бузкова алея, посаджені дбайливими руками черниць-послушниць. Колись неподалік нього була криниця, яку зараз затопив ставок. Старожили розповідають, нібито на релігійні свята у цій криниці можна було побачити образ Божої Матері.

Легенди:

Взагалі існує чимало легенд, пов’язаних з цим місцем: про заховані скарби у монастирському підземеллі, про появу образу Божої Матері у затопленій криниці, про прокляття монахинь…

Люди переказують, що один з активістів розвалювання монастиря бив ногами ікони і витанцьовував на руїнах святилища, після чого доля позбавила його обох ніг.

Чечеліївці вірять, що під руїнами монастиря є ще підземні ходи. Мешканці села запевняють, що на березі понад ставом був вхід у монастирське підземелля, яке зараз затоплене. Ходять легенди і про заховані там скарби.

А ще переповідають, що після зруйнування монастиря черниць змусили будувати дорогу на трасі «Кіровоград – Кривий Ріг». Тоді тут було пролито багато жіночих сліз та поту, а тепер на цьому відрізку шляху – на шляху від Чечеліївки до Куцівки – постійно розбиваються машини. Жителі села запевняють, що там – прокляте місце. Вони переконані, що причина всіх нещасть на дорозі…у проклятті монахинь! А дехто з водіїв навіть розповідає, що вночі, біля повороту, з’являється привид старого монаха. Мовляв, його не раз бачили подорожні…

Екскурсійні тури: Олександра Оводенко – власниця зеленої садиби «Олександра», завідуюча місцевою бібліотекою залюбки проводить екскурсії для туристів та розповідає про історію села і монастиря. Попередній запис – у Новгородківському краєзнавчому музеї.

Контактна інформація: (068) 313 77 88 (Оксана Кудіна, директор Новгородківського музею).