Музей історії Новгородківського району
Недаремно музей історії Новгородківського району є одним з головних пунктів туристично-краєзнавчий маршруту «Духовні джерела Новгородківщини». Тут є що подивитися!
ІСТОРІЯ МУЗЕЮ:
Історія музею Новгородківського району бере початок у 1974 році, коли на базі районного будинку культури був створений народний музей. Тоді він займав усього кілька кімнат. Нове приміщення музею почало будуватися в 1989 році за ініціативи заслуженого вчителя України Павла Федосійовича Козуля, який став і першим його директором.
Урочисте відкриття новозбудованого будинку музею історії Новгородківського району відбулося в 1991 році. З того часу розпочалася його нова історія.
Оформленням кімнат нового музею займалися черкаські художники, які постаралися, аби його дизайн був привабливим для відвідувачів та давав змогу розгледіти кожний експонат.
Нині у фондах цього прекрасно облаштованого музейного закладу зберігається близько двох тисяч унікальних експонатів. Усі вони розміщені відповідно тематиці в окремих музейних кімнатах, де кожний експонат має своє місце, освітлення та оздоблення.
УНІКАЛЬНІ ЕКСПОЗИЦІЇ МУЗЕЮ:
Перша унікальна виставка — «Археологічні знахідки Новгородківщини», яку можна побачити при вході до музею, присвячена місцевим курганам, які є ровесниками знаменитих Єгипетських пірамід і іменуються «пірамідами степу».
«Деякі з цих курганів виконували роль обсерваторії, а інші служили місцем поховання наших пращурів, — розповідає директор музею Оксана Кудіна. — У 2013 році Інститут археології України провів експедицію, під час якої дослідив два кургани на території Новгородківського району. В одному з них було виявлено 12, а в другому — одне старовинне поховання. Це були поховання починаючи з ямників, які мешкали в наших степах у ІІІ тисячолітті до нашої ери, катакомбників — перша половина другого тисячоліття до нашої ери, зрубників, які проживали в цій місцевості з середини другого тисячоліття до нашої ери, до печеніг, VIII-IX століття нашої ери. У другому кургані було знайдене скіфське поховання».
Поруч з виставкою, присвяченою «пірамідам степу», розташовані знаряддя праці, якими користувалися мешканці Новгородківщини впродовж віків, починаючи з ІІІ тисячоліття до нашої ери, а також предмети побуту часів Козаччини, експонати, що належать до Черняхівської культури, чимало унікальних предметів домашнього вжитку, одягу та посуду, які розповідають про історію Новгородківщини та її традиції.
Особливої уваги варта музейна колекція рушників ХІХ-ХХІ сторіччя та «Українська світлиця» з піччю та іконостасом.
Окремі експозиції музею історії розповідають про часи лихоліть, що пронеслися над Новгородківщиною — Голодомор 1932-1933 років, часи Другої світової війни. Як розповіла нам директор Оксана Кудіна, до музею постійно приходять школярі, тут проводяться виховні години та тематичні уроки.
Зберігається в музеї і унікальний рушник, присвячений 25-річчю незалежності України, започаткований Петрокорбівською громадою, який впродовж двох років вишивали 25 майстринь з кожної сільської громади району. І найдавніший експонат — амоніт —скам’яніла мушля, знайдена в Новгородківському кар’єрі, якій щонайменше 25 мільйонів років, що підтверджує теорію про те, що колись на території району знаходилося дно Світового океану.
ЛЕГЕНДА ПРО КОЗАКА КУЦА ТА ІСТОРІЯ НОВГОРОДКИ:
Окрема сторінка музею присвячена історії виникнення Новгородки, час заснування якої припадає на другу половину XVIІІ сторіччя.
Історична хронологія селища починається з 1770 року, коли на цьому місці знаходився хутір козака Куцого. Про заснування цього хутора існує легенда, яка розповідає про двох хоробрих і дуже сильних козаків — Карпа і Михайла. Ці козаки-побратими, за розповідями, завзято боронили Україну і свої Запорізькі землі, до яких належало Приінгулля та степи по обидва боки річки Кам’янки. В одному з боїв з ордою козаку Карпові один бусурман відтяв руку нижче ліктя, а Михайло, рятуючи товариша, у рукопашному бою перекусив тому татарину горло. З того часу запорожці стали жартома звати Карпа — Куцом, бо замість руки в нього лише куцак залишився, а Михайла, за те, що добре гризонув зубами татарина, прозвали Кус.
На зимівлю козаки з Січі роз’їжджалися по своїх зимівниках, які будували в гарних місцях біля чистих і багатих рибою річок. Такою була тоді й річка Кам’янка. От Карпо Куц знайшов собі гарне пологе місце на її березі, зробив землянку й оселився тут. Хоча і з однією рукою, а хазяйнував він добре, і за кілька років уже мав непогане господарство: коней, волів, корів та овець. Прийняв до себе кілька козаків-одинаків, і заснував хутір Карпа Куца. Ця назва пізніше стала вимовлятися як хутір Куців, а далі — Куцівка.
«Проте за офіційними даними засновником Куцівки вважається Панас Іванович Куций — осавул другої тисячі козацького війська, — зауважує директор музею. — А в 1832 році, на честь Новгородського полку, який тут квартирував, за його успішну участь у Польській кампанії, полкове село було перейменоване на Новгородку. І до цього часу окремі райони селища мають назви відповідно до військових сотень, які там розташовувалися».
Дізнатися більше про історію Новгородки та легенди, пов’язані з нею, ви можете завітавши до музею.
Адреса: смт Новгородка, вулиця Квітнева, 15.
Контактний телефон: (068) 313 77 88 (Оксана Федорівна Кудіна, директор музею).
Електронна адреса: muzeu_novg@ukr.net
Сторінка: facebook.com/MuzeuNovg
Дякуємо за надану інформацію директору музею Оксані Кудіній.