Смт Олександрівка, Олександрівський район Кіровоградської області
Пам’ятники Тарасу Шевченку в Олександрівському районі
У селищі Олександрівка встановлено аж два пам’ятники Тарасу Шевченку. Ще один пам’ятник Великому Кобзареві височить у селі Несватковому Олександрівського району. Між іншим, на Олександрівщині – найбільше пам’ятників Тарасу Шевченку на Кіровоградщині.
Смт Олександрівка, Олександрівський район Кіровоградської області,
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА:
Перший пам’ятник Тарасу Шевченку в Олександрівці був відкритий 1968 року по вулиці Шкільна, 18, біля Олександрівської середньої школи №1 (тепер — Олександрівська філія №3 комунального закладу «Олександрівське НВО № 1»).
Цей пам’ятник знаходився хоч і недалеко від центру, але не на головній вулиці. Тому після проголошення Незалежності України, у громади поступово визрівала думка відкрити ще один монумент Кобзареві по вулиці Леніна (тепер — Незалежності України). За реалізацію ідеї взявся олександрівський скульптор Микола Степанович Ніколенко. У своїй майстерні він виготовив кілька моделей майбутнього пам’ятника. Ідею підтримали в райдержадміністрації та селищній раді. Заступник голови райдержадміністрації Віктор Петрович Присяжнюк доклав чимало зусиль, щоб з’явилась пам’ятка.
Для встановлення пам’ятника вибрали вільний скверик між дитячою музичною школою і райвійськкоматом. Саме тут на початку ХХ століття на кошти жителів містечка Олександрівка було встановлено перший в Олександрівці пам’ятник — увіковічили «царя-визволителя» Олександра ІІ, який 1861 року скасував кріпацтво. Потім там стояв пам’ятник Леніну. На початку 1960-х років для райкому партії та райвиконкому в колишньому парку спорудили нові двоповерхові будинки, і неподалік від них відкрили новий пам’ятник Леніну, а старе місце, зруйнувавши опустілий п’єдестал, використовували для стендів наочної агітації.
Микола Степанович Ніколенко особисто контролював спорудження п’єдесталу, власноручно встановив бюст Тараса Шевченка на нього. На фасадній стороні постаменту він викарбував безсмертні слова Кобзаря:
Напередодні Дня Незалежності України в 2003 році пам’ятник урочисто відкрили. Було чимало ораторів, але слово скульптору чомусь не надали…Більше того, Миколі Степановичу навіть не відшкодували витрати на спорудження пам’ятника. Скульптор жартував: "Я подарував цей пам’ятник рідному селищу. Щоб і мене пам’ятали…".
Образи у день відкриття пам’ятника Тарасу Шевченку Микола Ніколенко пережити не зміг, і його спіткала підступна хвороба. Восени 2003 року скульптора не стало.
Та після його смерті Шевченківська епопея Миколи Ніколенка не завершилася. У майстерні скульптора залишилась відлитою скульптура Тараса Шевченка у повний зріст. Коли у 2009 році за ініціативою відділу освіти райдержадміністрації та Несватківської сільської ради в селі Несватковому біля загальноосвітньої школи по вулиці Третій вирішили встановити пам’ятник Кобзареві, то використали цю скульптуру. Тож Микола Степанович Ніколенко став автором двох пам’ятників Т.Г. Шевченку в Олександрівському районі.
ЦІКАВІ ФАКТИ:
Встановлення трьох пам’ятників Тарасу Шевченку на Олександрівщині — не тільки шана безсмертному автору пророчого «Кобзаря», а й пам’ять про його ймовірне перебування в краї.
Польський письменник Єжи Єнджєєвич у своєму романі «Українські ночі, або Родовід генія» описує приїзд Тараса Шевченка та Пантелеймона Куліша до Олександрівки у маєток польського письменника української школи Міхала Грабовського у справі написання передмови до Шевченкового альбому «Мальовнича Україна». Згадка про зустріч Грабовського і Шевченка є у «Шевченківському словнику». Кіровоградський краєзнавець Юрій Матівос вважає, що Тарас Шевченко відвідав Міхала Грабовського наприкінці вересня 1843 року. Юрій Матівос твердить, що Міхал Грабовський був причетний до створення Шевченком у 1843 році картини «На пасіці». Адже на ній є напис польською мовою і картина дуже нагадує фрагмент твору Міхала Грабовського з описом пасіки. Пасіка та стояла в лісі Бовтиші, де поблизу мешкали родичі дружини польського письменника.
Несватківський краєзнавець Микола Якимчук висловив гіпотезу, що Тарас Шевченко восени 1843 року побував і в Несватковому.
Та міг Тарас Шевченко бути на Олександрівщині й раніше – у юні роки. Бо серед володінь брата власника кріпака Шевченка – Егельгардта – село Миколаївка, що існувало наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ століття між нинішніми селами Гутницька і Ружичеве нинішнього Олександрівського району. Про це йдеться у розвідці криворізького журналіста Сергія Чаніна «Великий рід великої людини». Миколаївку Василя Енгельгарда вдалось знайти на карті 1820 року, але сьогодні тут пустка.
Пов’язаний наш край і з нащадками Шевченкового роду. 1907 року в містечку Олександрівка народилась правнучка Тараса Шевченка по його сестрі Катерині Антоніна Єреміївна Красицька — одна з майбутніх фундаторок музею «Кобзарева світлиця» у Знам’янці.
Був Шевченковий раритет і на Олександрівщині. Він мандрував у 30-х роках ХХ століття селами Івангород, Китайгород, Стара Осота, Северинівка разом з вчителем Гнатом Григоровичем Панасенком. Його дочка, згодом жителька села Головківки в Чигиринському районі на Черкащині, розповідала мені, що Тарас Шевченко, мандруючи Холодним Яром, завітав до її прадіда в Головківці і вони подружились. Тарас Григорович намалював портрет селянина. На жаль, малюнок знищений німцями у війну. Вони розстріляли портрет чоловіка у френчі, що висів у хаті нижче образів, прийнявши його за зображення Сталіна.
Олександрівщина — теж Шевченківщина. Олександрівський район, що утворений в 1923 році, до 1930 року входив до складу Шевченківської округи. Коли в 1930 році під час чергової адміністративної реформи райони підпорядкували безпосередньо центру, з’явилося кілька райцентрів з однаковими назвами. Тому вирішили, наприклад, що наша Олександрівка носитиме назву Олександрівка Шевченківська. Сусідній райцентр Кам’янка (тепер Черкаської області) став Кам’янкою Шевченківською. Нині від цих перейменувань уціліла лише назва Корсунь-Шевченківський.
СЬОГОДЕННЯ ПАМ’ЯТОК ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ:
Пам’ятники Тарасу Шевченку в Олександрівці — сакральне місце для жителів селища. Біля погруддя Кобзаря в центрі містечка люди збираються не тільки в день його народження. Сюди покладають квіти молодята. Тут проходять мітинги на честь Дня Соборності України, Дня Героїв Крут. Відвідують обидва пам’ятники й туристи. А пам’ятник Шевченка біля школи педагоги використовують у навчально-виховній роботі.
ЯК ДІСТАТИСЯ:
До Олександрівки можна доїхати як електропоїздом зі Знам’янки, так і рейсовими автобусами Кіровоград — Олександрівка, Кіровоград — Цвітне, Кіровоград — Медведівка, Кіровоград — Черкаси. Інформацію про те, як добратись до пам’ятників Т. Г. Шевченку в Олександрівці, можна отримати в районному краєзнавчому музеї.
Контактний телефон: (05242) 3-27-39 (районний краєзнавчий музей).
Перший пам’ятник Тарасу Шевченку в Олександрівці був відкритий 1968 року по вулиці Шкільна, 18, біля Олександрівської середньої школи №1 (тепер — Олександрівська філія №3 комунального закладу «Олександрівське НВО № 1»).
Цей пам’ятник знаходився хоч і недалеко від центру, але не на головній вулиці. Тому після проголошення Незалежності України, у громади поступово визрівала думка відкрити ще один монумент Кобзареві по вулиці Леніна (тепер — Незалежності України). За реалізацію ідеї взявся олександрівський скульптор Микола Степанович Ніколенко. У своїй майстерні він виготовив кілька моделей майбутнього пам’ятника. Ідею підтримали в райдержадміністрації та селищній раді. Заступник голови райдержадміністрації Віктор Петрович Присяжнюк доклав чимало зусиль, щоб з’явилась пам’ятка.
Для встановлення пам’ятника вибрали вільний скверик між дитячою музичною школою і райвійськкоматом. Саме тут на початку ХХ століття на кошти жителів містечка Олександрівка було встановлено перший в Олександрівці пам’ятник — увіковічили «царя-визволителя» Олександра ІІ, який 1861 року скасував кріпацтво. Потім там стояв пам’ятник Леніну. На початку 1960-х років для райкому партії та райвиконкому в колишньому парку спорудили нові двоповерхові будинки, і неподалік від них відкрили новий пам’ятник Леніну, а старе місце, зруйнувавши опустілий п’єдестал, використовували для стендів наочної агітації.
Микола Степанович Ніколенко особисто контролював спорудження п’єдесталу, власноручно встановив бюст Тараса Шевченка на нього. На фасадній стороні постаменту він викарбував безсмертні слова Кобзаря:
«Учітеся, брати мої,
Думайте, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь».
Думайте, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь».
Напередодні Дня Незалежності України в 2003 році пам’ятник урочисто відкрили. Було чимало ораторів, але слово скульптору чомусь не надали…Більше того, Миколі Степановичу навіть не відшкодували витрати на спорудження пам’ятника. Скульптор жартував: "Я подарував цей пам’ятник рідному селищу. Щоб і мене пам’ятали…".
Образи у день відкриття пам’ятника Тарасу Шевченку Микола Ніколенко пережити не зміг, і його спіткала підступна хвороба. Восени 2003 року скульптора не стало.
Та після його смерті Шевченківська епопея Миколи Ніколенка не завершилася. У майстерні скульптора залишилась відлитою скульптура Тараса Шевченка у повний зріст. Коли у 2009 році за ініціативою відділу освіти райдержадміністрації та Несватківської сільської ради в селі Несватковому біля загальноосвітньої школи по вулиці Третій вирішили встановити пам’ятник Кобзареві, то використали цю скульптуру. Тож Микола Степанович Ніколенко став автором двох пам’ятників Т.Г. Шевченку в Олександрівському районі.
ЦІКАВІ ФАКТИ:
Встановлення трьох пам’ятників Тарасу Шевченку на Олександрівщині — не тільки шана безсмертному автору пророчого «Кобзаря», а й пам’ять про його ймовірне перебування в краї.
Польський письменник Єжи Єнджєєвич у своєму романі «Українські ночі, або Родовід генія» описує приїзд Тараса Шевченка та Пантелеймона Куліша до Олександрівки у маєток польського письменника української школи Міхала Грабовського у справі написання передмови до Шевченкового альбому «Мальовнича Україна». Згадка про зустріч Грабовського і Шевченка є у «Шевченківському словнику». Кіровоградський краєзнавець Юрій Матівос вважає, що Тарас Шевченко відвідав Міхала Грабовського наприкінці вересня 1843 року. Юрій Матівос твердить, що Міхал Грабовський був причетний до створення Шевченком у 1843 році картини «На пасіці». Адже на ній є напис польською мовою і картина дуже нагадує фрагмент твору Міхала Грабовського з описом пасіки. Пасіка та стояла в лісі Бовтиші, де поблизу мешкали родичі дружини польського письменника.
Несватківський краєзнавець Микола Якимчук висловив гіпотезу, що Тарас Шевченко восени 1843 року побував і в Несватковому.
Та міг Тарас Шевченко бути на Олександрівщині й раніше – у юні роки. Бо серед володінь брата власника кріпака Шевченка – Егельгардта – село Миколаївка, що існувало наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ століття між нинішніми селами Гутницька і Ружичеве нинішнього Олександрівського району. Про це йдеться у розвідці криворізького журналіста Сергія Чаніна «Великий рід великої людини». Миколаївку Василя Енгельгарда вдалось знайти на карті 1820 року, але сьогодні тут пустка.
Пов’язаний наш край і з нащадками Шевченкового роду. 1907 року в містечку Олександрівка народилась правнучка Тараса Шевченка по його сестрі Катерині Антоніна Єреміївна Красицька — одна з майбутніх фундаторок музею «Кобзарева світлиця» у Знам’янці.
Був Шевченковий раритет і на Олександрівщині. Він мандрував у 30-х роках ХХ століття селами Івангород, Китайгород, Стара Осота, Северинівка разом з вчителем Гнатом Григоровичем Панасенком. Його дочка, згодом жителька села Головківки в Чигиринському районі на Черкащині, розповідала мені, що Тарас Шевченко, мандруючи Холодним Яром, завітав до її прадіда в Головківці і вони подружились. Тарас Григорович намалював портрет селянина. На жаль, малюнок знищений німцями у війну. Вони розстріляли портрет чоловіка у френчі, що висів у хаті нижче образів, прийнявши його за зображення Сталіна.
Олександрівщина — теж Шевченківщина. Олександрівський район, що утворений в 1923 році, до 1930 року входив до складу Шевченківської округи. Коли в 1930 році під час чергової адміністративної реформи райони підпорядкували безпосередньо центру, з’явилося кілька райцентрів з однаковими назвами. Тому вирішили, наприклад, що наша Олександрівка носитиме назву Олександрівка Шевченківська. Сусідній райцентр Кам’янка (тепер Черкаської області) став Кам’янкою Шевченківською. Нині від цих перейменувань уціліла лише назва Корсунь-Шевченківський.
СЬОГОДЕННЯ ПАМ’ЯТОК ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ:
Пам’ятники Тарасу Шевченку в Олександрівці — сакральне місце для жителів селища. Біля погруддя Кобзаря в центрі містечка люди збираються не тільки в день його народження. Сюди покладають квіти молодята. Тут проходять мітинги на честь Дня Соборності України, Дня Героїв Крут. Відвідують обидва пам’ятники й туристи. А пам’ятник Шевченка біля школи педагоги використовують у навчально-виховній роботі.
ЯК ДІСТАТИСЯ:
До Олександрівки можна доїхати як електропоїздом зі Знам’янки, так і рейсовими автобусами Кіровоград — Олександрівка, Кіровоград — Цвітне, Кіровоград — Медведівка, Кіровоград — Черкаси. Інформацію про те, як добратись до пам’ятників Т. Г. Шевченку в Олександрівці, можна отримати в районному краєзнавчому музеї.
Контактний телефон: (05242) 3-27-39 (районний краєзнавчий музей).
Василь Білошапка,
директор Олександрівського районного краєзнавчого музею
директор Олександрівського районного краєзнавчого музею