Революція гідності – відлік часу, доль, нової історії
- 21 листопада 2015, 14:52
Говорити про будь-які події періоду майдану у Києві найдоступніше та найзрозуміліше, коли спілкуєшся зі свідками. У нашому місті таких не так і багато, тому запросили до діалогу одного з них, Олександра Каплуна.
- Революція гідності, день 21 листопада – це для тебе зараз що?
– Ця назва якнайточніше і найяскравіше відповідає реальності подій на майдані у Києві. Там я був свідком подій з грудня 2013 по лютий 2014 року, отримав поранення. Мене закидали гранатами, там же, на майдані, надали першу допомогу. Вже пізніше, коли було розпочато збройний конфлікт на сході, я добровільно прийшов у військкомат і мене направили до Збройних сил України. Потім я служив у окремому батальйоні прикордонного контролю у Донецькій області, інших областях.
- Дуже багато розмов було і є про те, що події на майдані були чітко організовані, і не тільки з боку силових служб, які автобусами підвозили «тітушок», а й самих людей на барикадах?
– Я був серед людей майдану щодня, жив з ними, вступав на охорону барикад. Скажу так: на майдан пропускали тверезих, виважених чоловіків та жінок, які мерзли там вночі абсолютно безкоштовно. Звичайно, були бажаючі спаплюжити майдан, підсилались різні так звані «агенти», цілі групи людей, які безперешкодно заходили-виходили. Були серйозні провокації, люди зникали в нікуди. Найстрашніше, що так сильно було залякано людей, що навіть вдома, у інших містах, у нашій Знам’янці, чоловіки та жінки боялись говорити про події майдану.
- Ти став свідком найбуремніших подій на майдані, період розстрілів на вул. Грушевського та Інститутській у Києві, розкажи про це більше.
– Багато всього було за період трьох місяців мого перебування на майдані. Спеціально завезені групи людей на той час чинили у столиці безлад, грабували і вбивали людей, підпалювали машини, але люди на майдані не підтримали ці провокації, утворювались дружини, які патрулювали місто, і саме тому відбувся зовсім інший розвиток подій. І я думаю, що це не випадково, що ці події відбулися саме у Києві, адже там своєрідний центр, мозок держави, який своїм відлунням підняв хвилю української свідомості. Такі як я до грудня 2014 року навіть не уявляли, що вони настільки «українці». І процес не призупинився, а навпаки. Зараз наша держава насправді перебуває у трьох війнах: економічній (у людей надзвичайно важке фінансове становище і більшість вимушені заробляти, щоб просто вижити), інформаційній (величезна сила ЗМІ, котрі подають населенню інформацію далеко не завжди правдиву і цим створють хибні уявлення) та військова(безпосередні воєнні події на сході України та анексія Криму). Думаю, що те, що ми бачимо і навіть відкриту агресію на сході – це тільки частина невидимої іншої зовнішньої агресії, тому «революції» мають пройти у наших головах!
- Революція гідності у Києві і міський масштаб Знам’янки – у чому ти помітив різницю?
– Ці всі події на майдані мали і мають вплив на наше місто та його мешканців також, але очікувати швидких змін не приходиться. Поки не закінчиться військовий, інформаційний і економічний тиск, відчуттів, що щось змінилось на краще, не буде.
- Який урок має винести нація після майдану?
– Цей день 21 листопада – це історична дата, яка назавжди вписала в історію держави. Маніпулювання, які хотіли здійснити над нашим народом, не спрацювало, люди обрали свій шлях, котрий став визначальним. Багато хто заплатив за нього власним життям та здоров’ям, але у тому і є найвища ціна, щоб пам’ять була вічною!
– Ця назва якнайточніше і найяскравіше відповідає реальності подій на майдані у Києві. Там я був свідком подій з грудня 2013 по лютий 2014 року, отримав поранення. Мене закидали гранатами, там же, на майдані, надали першу допомогу. Вже пізніше, коли було розпочато збройний конфлікт на сході, я добровільно прийшов у військкомат і мене направили до Збройних сил України. Потім я служив у окремому батальйоні прикордонного контролю у Донецькій області, інших областях.
- Дуже багато розмов було і є про те, що події на майдані були чітко організовані, і не тільки з боку силових служб, які автобусами підвозили «тітушок», а й самих людей на барикадах?
– Я був серед людей майдану щодня, жив з ними, вступав на охорону барикад. Скажу так: на майдан пропускали тверезих, виважених чоловіків та жінок, які мерзли там вночі абсолютно безкоштовно. Звичайно, були бажаючі спаплюжити майдан, підсилались різні так звані «агенти», цілі групи людей, які безперешкодно заходили-виходили. Були серйозні провокації, люди зникали в нікуди. Найстрашніше, що так сильно було залякано людей, що навіть вдома, у інших містах, у нашій Знам’янці, чоловіки та жінки боялись говорити про події майдану.
- Ти став свідком найбуремніших подій на майдані, період розстрілів на вул. Грушевського та Інститутській у Києві, розкажи про це більше.
– Багато всього було за період трьох місяців мого перебування на майдані. Спеціально завезені групи людей на той час чинили у столиці безлад, грабували і вбивали людей, підпалювали машини, але люди на майдані не підтримали ці провокації, утворювались дружини, які патрулювали місто, і саме тому відбувся зовсім інший розвиток подій. І я думаю, що це не випадково, що ці події відбулися саме у Києві, адже там своєрідний центр, мозок держави, який своїм відлунням підняв хвилю української свідомості. Такі як я до грудня 2014 року навіть не уявляли, що вони настільки «українці». І процес не призупинився, а навпаки. Зараз наша держава насправді перебуває у трьох війнах: економічній (у людей надзвичайно важке фінансове становище і більшість вимушені заробляти, щоб просто вижити), інформаційній (величезна сила ЗМІ, котрі подають населенню інформацію далеко не завжди правдиву і цим створють хибні уявлення) та військова(безпосередні воєнні події на сході України та анексія Криму). Думаю, що те, що ми бачимо і навіть відкриту агресію на сході – це тільки частина невидимої іншої зовнішньої агресії, тому «революції» мають пройти у наших головах!
- Революція гідності у Києві і міський масштаб Знам’янки – у чому ти помітив різницю?
– Ці всі події на майдані мали і мають вплив на наше місто та його мешканців також, але очікувати швидких змін не приходиться. Поки не закінчиться військовий, інформаційний і економічний тиск, відчуттів, що щось змінилось на краще, не буде.
- Який урок має винести нація після майдану?
– Цей день 21 листопада – це історична дата, яка назавжди вписала в історію держави. Маніпулювання, які хотіли здійснити над нашим народом, не спрацювало, люди обрали свій шлях, котрий став визначальним. Багато хто заплатив за нього власним життям та здоров’ям, але у тому і є найвища ціна, щоб пам’ять була вічною!
