— Погодьтеся, що секретар сільської ради — не найрозповсюдженіший рід занять. Розкажіть, будь ласка, як ви прийшли в професію?

Людмила Кушніренко: — Коли я розпочинала працювати, в Україні не було навчальних закладів, які б давали професійну підготовку для роботи в органах місцевого самоврядування, втім, як і в органах державної влади. Та й обираючи навчальний заклад у ті роки, про таку роботу я і не думала. Закінчила Донецький інститут торгівлі за спеціальністю економіка торгівлі. Приїхавши у лютому 1986 року разом із чоловіком до Микільського, працювала начальником планово-виробничого відділу «Райсільгоспхімії», а потім головним економістом «Райсільгосптехніки». У 1991 році, з набуттям Україною незалежності, у виконкомі сільської ради з’явилася посада секретаря виконкому, на яку мене й запросили. До речі, на роботу я була прийнята 5 грудня 1991 року. Отже, цими днями виповнюється 25 років, як я працюю у сільській раді. А у 1994 році мене обрали депутатом і секретарем сільської ради.

Яна Білошапка: — 1994 року вступила до Кіровоградського національного технічного університету на спеціальність бухгалтерський облік та аудит у сільському господарстві. З 2007 року працювала бухгалтером, а з часом і головним бухгалтером у ПП «Олдер». Депутат сільської ради я з 2005 року, а у червні 2012 року мене одностайно обрали секретарем сільської ради.

— Отже, в нову справу, як то кажуть, ви увійшли з місця в кар’єр. Та, даючи згоду, мали певні уявлення про неї. Якими були очікування і як було насправді?

Яна: — Робота бухгалтера тісно пов’язана з термінами подання звітності, це постійний цейтнот. При переході на нову роботу я хотіла це усе залишити у минулому, бо думала, що нова робота буде спокійною й легкою. А виявилося, що тут кожного дня треба вчитися чогось нового. До того ж, у мене математичний склад розуму, а довелося багато писати, створювати нові документи.

Людмила: — Звісно, реального обсягу роботи я не знала. Коли мені передавали справи, я, з притаманною мені відповідальністю, попросила часу, щоб краще ознайомитися з роботою, на що мені відповіли: «Доки будеш учитися, передумаєш виходити на роботу». Адже до обов’язків секретаря сільської ради належить вчинення нотаріальних дій, реєстрація актів цивільного стану, діловодство сільської ради і виконкому (а це два окремих напрямки роботи), організація роботи зі зверненнями громадян, забезпечення доступу до публічної інформації, кадрове діловодство.

— На вашу думку, що найскладніше і що найпростіше у цій роботі?

Людмила: — Найскладніше — це брак часу, а усе інше мені під силу. Ідеальне поєднання: я заробляю на життя цією професією і вона мені приносить задоволення. Зазвичай я планую свій робочий день, але мої плани часто різко змінюються з приходом однієї людини, яка звернулася зі свого нагального питання. І якщо я в силах вирішити його — це найбільша радість.

Яна: — Мені не вистачає систематизації інформації. Наприклад, для того, щоб провести одну нотаріальну дію, доводиться розв’язувати ще безліч питань, які виникають у людини по ходу справи. Перечитування великої кількості законодавчих актів займає багато часу, а від цього страждають громадяни, яким доводиться чекати. Таку систематизацію я бачу в загальнодержавному порталі, де законодавча база згрупована за напрямками, а також у створенні форуму, на якому можна б було отримати професійну відповідь. А найпростіше в роботі — це сам робочий день і прийом громадян.

— Що б хотіли змінити з огляду на досвід?

Яна: — Повторюся, але це створення інформаційного сайту для органів місцевого самоврядування.

Людмила: — Може, це дещо інше, але я хочу, щоб моє село розвивалося, щоб у ньому залишалася молодь, щоб з’являлася переробна промисловість і створювалися робочі місця.

Нам було цікаво, чим захоплюються наші героїні поза роботою. Виявилося, що їхні інтереси схожі: обидві люблять вирощувати квіти, приймати гостей, оригінально сервірувавши стіл, найкращим відпочинком вважають читання. Людмила плете гачком стильний одяг, а без Яни не відбувається жодне сільське свято.

Тож нехай їхня любов до життя і професійне ставлення до роботи будуть завжди оцінені односельчанами!