Енергійна та творча вихователь Ірина Коваль
- 29 вересня 2016, 14:35
27 вересня Україна відзначає досить нове загальнонаціональне свято — День вихователя і всіх дошкільних працівників. Благополучне дитинство і подальша доля кожної дитини залежить від мудрості вихователя, його терпіння, уваги до її внутрішнього світу. І тому батькам не все одно, яка саме вихователька буде поруч з його дитиною у дитячому садку.
У місті Світловодську кожен дитячий садочок має своє обличчя і пишається своїми вихователями. Сьогодні розповідь про одну з них — Ірину Коваль.
Ірина Сергіївна працює вихователем у дошкільному навчальному закладі №18 «Джерельце». Зараз має старшу групу дітей. Обрала головним напрямком своєї роботи патріотичне виховання за Василем Сухомлинським. До речі, днями представлятиме свої тематичні напрацювання колегам на загальноміському семінарі вихователів. Ірина старанно готується. Авжеж, до улюбленої роботи ставиться відповідально.
А те, що робота є улюбленою, свідчать беззаперечні факти. Звісно, це сам вибір професії. Бути вихователькою мріяла ще з дитинства. Проте так склалося, що по закінченні школи дівчина вступила до професійно-технічного училища за спеціальністю продавець. Пропрацювала декілька років за фахом. Паралельно шукала себе, закінчивши курси кухаря, потім кондитера. (До речі, тепер смачно готує).
Але за ці роки зрозуміла, що це не її, і, згадавши дитячу мрію, подала документи до педагогічного училища імені А.Макаренка у Кременчуці. А потім отримала і вищу освіту у Глухівському національному педагогічному університеті імені О.Довженка за спеціальністю дошкільне виховання, організатор дошкільної освіти. У професії вона вже сім з половиною років. Ірина розповіла, що недавно знайшла свій зошит за третій клас з твором, у якому вона написала, що мріє стати вихователем. Все стало на круги своя.
Така любов проростає любов’ю дітей. «Ірино Сергіївно, я Вас люблю», — такі зізнання часто чує вихователька від своїх маленьких вихованців. За це її поважають батьки і колеги.
А ще Ірина від природи дуже артистична. Є незмінним учасником усіх театралізованих заходів садочка. Їй підкорюються усі ролі.
Має звучний голос і гарно співає. У підлітковому віці співала та грала у рок-гурті. «Це у нас сімейне», — жартує Ірина. Грає на фортепіано, свого часу закінчивши музичну школу. Цей талант вийшов за межі сімейного кола й роботи. Зараз вона співає у народному вокальному ансамблі «Мрія» Світловодського районного будинку культури, прийшовши туди з моменту його заснування. І це не усі захоплення. Бо ще Ірина танцює у студії східного танцю «Сальсабіль». Там вона теж з першого дня. Сім’я, робота, спів, танці — що у цьому переліку на першому місці? Правильно, усе. Бо це і є повноцінне й гармонійне життя, коли одне чудово допомагає і доповнює інше. Це підтверджують чоловік, син і донька Ірини. Люблять її і пишаються нею.
І ще. Не слухайте тих, хто каже, що вихователь — це зараз не модно. Модно те, що робите ви. Щиро і натхненно.
Ірина Сергіївна працює вихователем у дошкільному навчальному закладі №18 «Джерельце». Зараз має старшу групу дітей. Обрала головним напрямком своєї роботи патріотичне виховання за Василем Сухомлинським. До речі, днями представлятиме свої тематичні напрацювання колегам на загальноміському семінарі вихователів. Ірина старанно готується. Авжеж, до улюбленої роботи ставиться відповідально.
А те, що робота є улюбленою, свідчать беззаперечні факти. Звісно, це сам вибір професії. Бути вихователькою мріяла ще з дитинства. Проте так склалося, що по закінченні школи дівчина вступила до професійно-технічного училища за спеціальністю продавець. Пропрацювала декілька років за фахом. Паралельно шукала себе, закінчивши курси кухаря, потім кондитера. (До речі, тепер смачно готує).
Але за ці роки зрозуміла, що це не її, і, згадавши дитячу мрію, подала документи до педагогічного училища імені А.Макаренка у Кременчуці. А потім отримала і вищу освіту у Глухівському національному педагогічному університеті імені О.Довженка за спеціальністю дошкільне виховання, організатор дошкільної освіти. У професії вона вже сім з половиною років. Ірина розповіла, що недавно знайшла свій зошит за третій клас з твором, у якому вона написала, що мріє стати вихователем. Все стало на круги своя.
Така любов проростає любов’ю дітей. «Ірино Сергіївно, я Вас люблю», — такі зізнання часто чує вихователька від своїх маленьких вихованців. За це її поважають батьки і колеги.
А ще Ірина від природи дуже артистична. Є незмінним учасником усіх театралізованих заходів садочка. Їй підкорюються усі ролі.
Має звучний голос і гарно співає. У підлітковому віці співала та грала у рок-гурті. «Це у нас сімейне», — жартує Ірина. Грає на фортепіано, свого часу закінчивши музичну школу. Цей талант вийшов за межі сімейного кола й роботи. Зараз вона співає у народному вокальному ансамблі «Мрія» Світловодського районного будинку культури, прийшовши туди з моменту його заснування. І це не усі захоплення. Бо ще Ірина танцює у студії східного танцю «Сальсабіль». Там вона теж з першого дня. Сім’я, робота, спів, танці — що у цьому переліку на першому місці? Правильно, усе. Бо це і є повноцінне й гармонійне життя, коли одне чудово допомагає і доповнює інше. Це підтверджують чоловік, син і донька Ірини. Люблять її і пишаються нею.
І ще. Не слухайте тих, хто каже, що вихователь — це зараз не модно. Модно те, що робите ви. Щиро і натхненно.
