Онуфріївський район
Інтерв’ю

«З дитинства я мріяла мати велику і дружну сім’ю…»

«З дитинства я мріяла мати велику і дружну сім’ю…»
Кожна людина індивідуальна. Від того, як вона живе і заради чого, залежить її життєвий шлях. Жінка, про яку піде мова, живе заради сім’ї, заради дітей. Вже тільки те, що вона виростила п’ятьох дітей і дала їм освіту, викликає до неї шану і повагу. Це Курченко Катерина Ігнатівна, яка 3 вересня разом зі своєю великою родиною святкує життєвий ювілей — своє 65-ліття.
Народилася Курченко Катерина Ігнатівна в селі Попівка Онуфріївського району у далекому 1951 році. Мама, Косенко Олександра Петрівна, виховувала доньку сама. Перший чоловік загинув на війні, одружилася вдруге. Коли зрозуміла, що в надії, була дуже щалива. Та майбутній батько ще не був готовим до сімейного життя, тому покинув жінку ще до народження доньки.

Коли народилася Катруся, бабуся Килина Василівна душі не чаяла в онуці, пестила та голубила її. Мама більше не наважилася на шлюб, тож ростила доньку вдвох з Килиною Василівною. Важко було господарювати жінкам у повоєнні роки. Мама Катрусі працювала у колгоспі ланковою, до того ж була ударницею праці, щодня йшла на роботу рано-вранці і поверталася пізно ввечері. Коли Катя підросла, у всьому допомагала бабусі та мамі. Відсутність у сім’ї чоловічих рук привчила дівчинку до всякої роботи.

Все вмію: і косити, і дрова рубати, і корову здоїти, — відверто зізнається жінка. — А ще вишиваю, в’яжу, шию, печу смачний хліб і солодку випічку, дуже люблю готувати різні страви, консервую, бо сім’я ж велика, маю вже 8 онуків.

У шкільні роки була активісткою, приймала участь у всіх шкільних міроприємствах. З самого малечку стала Катя також активним учасником сільської художньої самодіяльності: вже в третьому класі виступала на сцені місцевого клубу. — Я і зі своїм майбутнім чоловіком познайомилася теж на сцені, — згадує Катерина Ігнатівна. — Він якраз тоді прийшов із армії, пішов працювати у колгосп трактористом (а жив у Федорівці) і теж брав участь у художній самодіяльності, тож приїхав на репетицію у Попівку. Сподобався хлопець. Та й він на мене задивлявся. Познайомилися, а невдовзі і побралися, хоч мені ще й 17 років не виповнилося. Спочатку жили поблизу батьків чоловіка у невеликій хатинці, потім купили невелику садибу у Попівці, побудували власний будинок. Майже все зводили власними руками.

Ще одне моє захоплення — це квіти. З ранньої весни і до пізньої осені все моє подвір’я утопає в квітах. Яких тільки тут немає! Квіти — то частина мого життя, — замріяно говорить жінка.

Коли Катерина навчалася у школі, потрапила до її рук книжка «Крій та шиття». Загорілася бажанням щось собі пошити. Обміряла себе і зробила першу у житті викройку, перенесла на тканину і пошила плаття. Яке ж гарне вийшло! Вже одруженою вирішила жінка навчитися шити професійно. Вступила на курси крою та шиття в Кременчуці. Закінчивши навчання, працювала швеєю в Онуфріївському побутовому комбінаті, згодом — завідуючою комплексним приймальним пунктом та одночасно закрійницею у Попівці.

З великою любов’ю і гордістю розповідає Катерина Ігнатівна про свою сім’ю: — Мені в дитинстві було дуже самотньо. Заздрила тим дітям, у кого були брати і сестри. Тому мріяла мати велику і дружну сім’ю. Теперішня моя велика родина — то велике щастя. Виростили з чоловіком чотирьох синів: Віктора, Андрія, Ваню і Михайла. Донечку Таню народила в день свого 20-річчя. Жаль, що чоловік рано пішов з життя, не встиг награтися з онуками.

Майже чотири роки тому дізналася Катерина Ігнатівна про те, що в Онуфріївському територіальному центрі відкрився Університет третього віку. Приїхала вона на одне із занять і зрозуміла: таке навчання їй до душі, адже слухачі Університету і навчаються, і активно відпочивають (їздять на екскурсії, ходять у походи), і беруть участь у різних заходах і міроприємствах. Стала Курченко Катерина Ігнатівна однією із найактивніших учасників усіх справ: готує цікаві повідомлення на заняття, є членом співочого колективу «Журавушка» при територіальному центрі, декламує вірші, читає гуморески, бере участь у інсценізаціях. Словом,знайшла заняття для своєї душі. Тільки розпочала відвідувати Університет, відразу погодилася взяти участь у конкурсно-розважальній програмі «Успішна жінка — 2013» і, продемонструвавши свої уміння, стала переможницею конкурсу.

Шановна Катерино Ігнатівно, у день Вашого ювілею, щиро вітаємо Вас із цією чудовою датою — з 65-літтям. Зичимо Вам міцного здоров’я, щастя, радості, достатку, всіх земних благ. Нехай у Вашому житті буде ще багато світлих і радісних днів, нехай завжди здійснються всі Ваші мрії і бажання. З Днем народження!

З повагою,
працівники Онуфріївського територіального центру та слухачі Університету третього віку

"ВК" у PDF